Тема: розповідь про славних запорожців, яких народ наділяв надприродними силами.

Головна думка: уславлення запорозьких козаків – оборонців українського народу (своєю відвагою заслужили козаки велику шану в простого народу).

 

Композиційна будова.

Зачин: «Були колись запорожці такі богатирі …».

Основна частина: «Лише голова у запорожця сім пудів …».

Кінцівка: «Якось поїхали запорожці до Петербурга …».

 

План.

1. Богатирі запорожці.

2. Голова та вуса козака.

3. Уміння запорожців.

4. Походи козаків.

5. Як вони воювали!

6. Запорожці в царському палаці.

7. Закам'яніла рука Катеринина.

 

Дійові персонажі: запорожці, Катеринич (князь Потьомкін).

 

Цитатна характеристика запорожців.

Сильні, дужі, загартовані

«Були колись запорожці такі богатирі — землі важко було їх тримати!»

Кмітливі, мудрі, вправні

«Лише голова у запорожця сім пудів».

«Запорожці дванадцятьма мовами вміли говорити, а з води сухими виходили; вміли і в річки переливатися».

«А все це тому, що вони знаючим народом були».

Мали неабиякий вплив на людей

«Коли треба, могли на людей і сон насилати, і туман напускати».

Далекоглядні, передбачливі

«Значить так: направо йти не слід, бо там турки на нас чекають у засідці, наліво не можна йти, бо там уже татари заходять, підемо прямо, там нікого нема, от ми і пройдемо всі цілі та неушкоджені».

Відважні, сміливі

«Стануть, було, на Орловій балці, а проти них дванадцять полків ворожих виведуть».

«Бий, бий, коли вже руку підняв, — каже йому запорожець»

Охоронці своєї землі

«На своїй землі їх ніхто не міг здолати».

Шанують традиції

«А якщо їм доводилося кудись у похід іти, то вони під устілки чобіт та в шапки рідної землі насиплять і лише тоді йдуть. От рідна земля й охороняє їх від кулі чи шаблі».

Не бояться труднощів, терплячі

«Якось поїхали запорожці до Петербурга, зайшли до царського палацу, їм стільці подають, а вони посідали на підлогу та й сидять».

Заслужили повагу, захисники правди

«З того часу жоден з царських приспішників не смів на запорожця руку підняти».

 

Казкове та фантастичне в легенді. 

«Були колись запорожці такі богатирі — землі важко було їх тримати!».

«Лише голова у запорожця сім пудів (7 • 16,4 кг = 114,8 кг)!».

«А вуса у нього такі, що як візьме, було, в руки та як розправить в обидва боки, то і в двері не ввійде, хоч би вони були такі широкі, що через них трійка коней з возом могли проїхати».

«Запорожці дванадцятьма мовами вміли говорити, а з води сухими виходили; вміли і в річки переливатися».

«Мали запорожці такі люстерка, що, дивлячись у них, за тисячу верст бачили, що там у світі діється».

«А запорожці так зроблять, що ті полки самі себе поріжуть».

«А якщо їм доводилося кудись у похід іти, то вони під устілки чобіт та в шапки рідної землі насиплять і лише тоді йдуть. От рідна земля й охороняє їх від кулі чи шаблі».

«Як підняв він руку, так вона й закам'яніла».