Тема: розповідь про славних запорожців, яких народ наділяв надприродними силами.
Головна думка: уславлення запорозьких козаків – оборонців українського народу (своєю відвагою заслужили козаки велику шану в простого народу).
Композиційна будова.
Зачин: «Були колись запорожці такі богатирі …».
Основна частина: «Лише голова у запорожця сім пудів …».
Кінцівка: «Якось поїхали запорожці до Петербурга …».
План.
1. Богатирі запорожці.
2. Голова та вуса козака.
3. Уміння запорожців.
4. Походи козаків.
5. Як вони воювали!
6. Запорожці в царському палаці.
7. Закам'яніла рука Катеринина.
Дійові персонажі: запорожці, Катеринич (князь Потьомкін).
Цитатна характеристика запорожців.
|
Сильні, дужі, загартовані |
«Були колись запорожці такі богатирі — землі важко було їх тримати!» |
|
Кмітливі, мудрі, вправні |
«Лише голова у запорожця сім пудів». «Запорожці дванадцятьма мовами вміли говорити, а з води сухими виходили; вміли і в річки переливатися». «А все це тому, що вони знаючим народом були». |
|
Мали неабиякий вплив на людей |
«Коли треба, могли на людей і сон насилати, і туман напускати». |
|
Далекоглядні, передбачливі |
«Значить так: направо йти не слід, бо там турки на нас чекають у засідці, наліво не можна йти, бо там уже татари заходять, підемо прямо, там нікого нема, от ми і пройдемо всі цілі та неушкоджені». |
|
Відважні, сміливі |
«Стануть, було, на Орловій балці, а проти них дванадцять полків ворожих виведуть». «Бий, бий, коли вже руку підняв, — каже йому запорожець» |
|
Охоронці своєї землі |
«На своїй землі їх ніхто не міг здолати». |
|
Шанують традиції |
«А якщо їм доводилося кудись у похід іти, то вони під устілки чобіт та в шапки рідної землі насиплять і лише тоді йдуть. От рідна земля й охороняє їх від кулі чи шаблі». |
|
Не бояться труднощів, терплячі |
«Якось поїхали запорожці до Петербурга, зайшли до царського палацу, їм стільці подають, а вони посідали на підлогу та й сидять». |
|
Заслужили повагу, захисники правди |
«З того часу жоден з царських приспішників не смів на запорожця руку підняти». |
Казкове та фантастичне в легенді.
«Були колись запорожці такі богатирі — землі важко було їх тримати!».
«Лише голова у запорожця сім пудів (7 • 16,4 кг = 114,8 кг)!».
«А вуса у нього такі, що як візьме, було, в руки та як розправить в обидва боки, то і в двері не ввійде, хоч би вони були такі широкі, що через них трійка коней з возом могли проїхати».
«Запорожці дванадцятьма мовами вміли говорити, а з води сухими виходили; вміли і в річки переливатися».
«Мали запорожці такі люстерка, що, дивлячись у них, за тисячу верст бачили, що там у світі діється».
«А запорожці так зроблять, що ті полки самі себе поріжуть».
«А якщо їм доводилося кудись у похід іти, то вони під устілки чобіт та в шапки рідної землі насиплять і лише тоді йдуть. От рідна земля й охороняє їх від кулі чи шаблі».
«Як підняв він руку, так вона й закам'яніла».