Аналіз оповідання Бориса Грінченка «Олеся» (тема, головна думка, композиція, цитатна характеристика персонажів, план)

Тема: хвилююча розповідь про подвиг молодої дівчинки Олесі задля врятування односельчан від татарської неволі.

Головна думка: «кожен чоловік повинен боронити від усякого ворога рідний край, не жаліючи свого життя».

Композиція.

Експозиція: в улоговині на Волині заховалося село.

Зав’язка: у невеликій хаті живе дід Данило та його прийомні діти Олеся та Михайлик.

Розвиток дії: діти уважно слухають розповіді діда про ворогів, про свою турецьку неволю, у неділю діти зібралися по ягоди, щоб обійти болото в лісі йдуть узліссям.

Кульмінація: діти побачили татар.

Розв'язка: Михайлик біжить попередити сельчан, Олеся веде ворогів у трясовиння, загибель дівчини, сельчани знаходять та ховають свою захисницю.

***

Зачин: «Це було давно …».

Основна частина: «Тоді на Волині було невеличке село …».

Кінцівка: «Другого дня ховали Олесю …»

План.

1. Невелике село в лісах на Волині.

2. Село зазнало лиха.

3. Дід Данило та його прийомні діти.

4. Розповіді про турецьку каторгу.

5. Загибель батьків Олесі та Михайлика.

6. Чоловік повинен боронити край.

7. Діти збираються по ягоди.

8. Застереження діда.

9. Подались обхідною дорогою узлісся.

10. Діти побачили татар.

11. Вороги шукають село.

12. Михайлик біжить до села.

13. Олеся веде ворогів у трясовиння.

14. Дівчинка навмисно блукає.

15. Загибель мужньої Олесі.

16. Сельчани ховаються від ворогів.

17. Пошуки рятівниці села.

18. Другого дня ховали Олесю.

19. «Дай, боже, всякому такої смерті!».

Дійові персонажі: дід Данило, Олеся, Михайлик, високий татарин.

Цитатна характеристика діда Данила.

Старий вдівець	«У хатці жив старий дід Данило». «Жінка його давно вмерла».
Колишній козак	«Колись він козакував»
Пережив турецьку неволю, зазнав горя та поневірянь	«Був у неволі турецькій, але визволився відтіля». «А за те наші голі спини раз у раз доглядачі списували нагаями та колючою червоною таволгою». «А вже що годували погано бусурмани: цвілими сухарями та смердючою водою».
Мав багато ран, нездоровий	«А щоб ми швидше гребли... Як здасться туркові, що помалу робимо, дак ото й покропить нам голі спини». «Покалічено тоді мене добре». «За таким життям уся сила пропала, бо мене ще й порубано трохи, як у бран брато»
Працьовитий пасічник	«Тепер жив дома, пасічникував»
Співчутливий, милосердний, небайдужий до чужого горя	«Він прийняв до себе двоє сиріт: дівчину Олесю та хлопця-стрибунця Михайлика». «Не журіться, діточки, — ваші батьки полягли доброю смертю, рідний край боронячи».
Добрий до дітей, люблячий	«Дід був щасливий з дітьми, а діти були щасливі з ним». «Дід Данило думав, що він там і Олесю знайде». «Дід Данило попрохав кілька чоловік, і всі, озброївшись, гуртом пішли шукати її в лісі».
Мудрий, порадник, великий життєвий досвід	«Діти так любили, як дід розмовляв з ними». «І дід починає оповідати, а діти слухають і очей не зведуть з нього».
Привітний, прихильний	«Засмутив я тебе, мою ясочку».
Передбачливий, обережний, турботливий	Глядіть, діточки, далі від багновиці, а то лихо буде.
Поважний, розсудливий	«Обличчя його було поважне».
Згорьований, зажурений, сумний	«Не сам дід Данило плакав, плакали всі: і старі й малі, і чоловіки й жінки, і подруги-дівчата». «Він уже не плакав».

Цитатна характеристика Олесі.

Шістнадцятирічна дівчина	«Олеся вже була величенька дівчина, років шістнадцяти».
Працьовита	«Дівчина Олеся з шитвом сидить».
Задумлива, уважна, чутлива, чуйна	«І дід починає оповідати, а діти слухають і очей не зведуть з нього». «Олеся схилить чорняву головоньку на руку». «Олеся нічого не скаже, тільки все обличчя їй зблідне».
Ненависна до гнобителів	«Олеся сидить, не ворухнеться. В неї обличчя бліде, в очах пала якийсь огонь»
Сирота	«І твої тут батько й мати були, Олесю, мертві... А тебе вже я згодом знайшов у лісі».
Замислена	«Еге, не жаліючи свого життя!.. — промовить дівчина тихо та й замислиться ще дужче і довго замислена ходить»
Відповідальна	«Дід і боявся, щоб з дітьми чого не було. Олеся каже: Не бійтеся, дідусю, хіба ми не знаємо?»
Спостережлива	«Вона пізнала цих людей — це були татари».
Обережна	«Олеся вхопила Михайлика за руку і мовчки потягла в кущі».
Стривожена, схвильована	«Ще трохи пошукають та й знайдуть його. Що тоді буде?». «Та як же те зробити, як це їй зробити?». «Бідне серденько в Олесі мучилось».
Передбачлива	«Село запалять, людей повбивають. І дідуся вб'ють!.. Боже мій!.. Треба бігти, треба сказати!..». «Але ж татари їдуть кіньми: вони доїдуть швидше, ніж вона добіжить».
Турботлива	«Та все понад краєм, щоб од багновиці далі!..»
Знаходить вихід зі скрутного становища, рішуча	«І відразу Олеся надумала...». «Братику, біжи лісом додому, скажи дідусеві, що їдуть татари. Чуєш?». «Я знаю сама, що зроблю, — не бійся! Ніколи говорити — біжи!»
Безстрашна, смілива	«Олеся зосталася сама». «Обличчя було бліде. Але вона не боялася». «Олесі накинули на шию аркан».
Хвилюється, переживає за інших	«Чи добіг же Михайлик додому? Чи сказав же дідусеві? Ох, хоч би мені довше поводити їх, поки він добіжить!»
Готова до самопожертви, жертовна	«Олеся вела ворогів просто в середину лісу, де було болото». «Я не поведу вас далі, хоч би ви й убили мене. Я вас, вороги, завела в цей ліс, і ви не вийдете відсіль».
Загинула від рук ворогів	«Тії ж миті ніж блиснув у татарській руці й ударив дівчину в груди. Як билина підрізана, впала вона».
Врятувала односельців від ворогів	«Люди зрозуміли, що татари їх обминули, і почали вертатися додому». «Татар не було. Мабуть, вони позлазили з коней та й потопли у багнюці». «Тоді зрозуміли дід Данило і всі люди, що вона своєю смертю врятувала рідне село».
Заслужила шану людей	«Не сам дід Данило плакав, плакали всі: і старі й малі, і чоловіки й жінки, і подруги-дівчата»

Цитатна характеристика Михайлика.

Одинадцятирічний хлопчик	«Тільки Михайлик був тоді ще дуже малий — років зо два мав. А тобі, Олесю, вже років із сім було, і ти бігала вже швиденько».
Сирота	«Він прийняв до себе двоє сиріт: дівчину Олесю та хлопця-стрибунця Михайлика». «Ти лежав і плакав біля мертвої матері. Тут і батько твій був з розрубаною головою»
Щасливий, доглянутий	«Дід був щасливий з дітьми, а діти були щасливі з ним»
Допитливий, зацікавлений оповідями	«Діти так любили, як дід розмовляв з ними». «Розкажіть, дідусю, про неволю турецьку». «Ще, ще, дідусю! Так гарно слухати!».
Чуйний, сердитий на гнобителів	«Я б їх усіх повбивав, тих татар та турків проклятих! — погукне хлопець, стискаючи кулаки». «Прокляті! Ой, прокляті! — скрикує Михайлик».
Завзятий	«Дарма, — каже Михайлик, — так ягід там багато. Ходім, голубонько!».
Уважний, спостережливий	«Коли це Михайлик скрикнув: — Глянь, Олесю, що то таке?»
Переляканий	«Михайлик так і занімів. Страх обняв його такий, що він і слова не міг вимовити».
Спритний, швидкий	«Хлопець не думав довго. Він кинувсь у ліс і побіг з усієї сили»

Цитатна характеристика татар.

Завойовники, підступні	«А то часто й густо набігали татари. Вони грабували, палили й руйнували села. Старих та малих убивали, а молодих брали в неволю та й продавали рабами на тяжкі роботи туркам»
Жорстокі	«Село татари спалили, багато людей повбивали, багато у бран забрали».
Безжальні	«Тії ж миті ніж блиснув у татарській руці й ударив дівчину в груди. Як билина підрізана, впала вона».
Портретна характеристика	«Серед степу їхали люди. Усі були верхи… Гостроверхі шапки маячіли здалека».
Брехливі	«Хороша дівчина! Хороша дівчина! Ми тобі нічого не зробимо, пустимо на волю, тільки ти нам скажи, де тут село?»
Обережні, хитрі	«То ти нас проведи цим лісом, а то ми дороги не знаємо»
Злі, сердиті	«І він вийняв з піхов криву гостру шаблюку та й лиснув нею перед очима у дівчини». «Олесі накинули на шию аркан»
Покарані	«Татар не було. Мабуть, вони позлазили з коней та й потопли у багнюці».