КЛЯТВА
Мова кожного народу
неповторна і — своя;
в ній гримлять громи в негоду,
в тиші — трелі солов'я.
На своїй природній мові
і потоки гомонять:
зелен-клени у діброві
по-кленовому шумлять.
Солов'їну, барвінкову,
колосисту — на віки —
українську рідну мову
в дар мені дали батьки.
Берегти її, плекати
буду всюди й повсякчас, —
бо ж єдина — так, як мати —
мова в кожного із нас!
Тема: поетичний заклик ліричного героя до кожного громадянина України плекати українську мову.
Головна думка: «єдина — так, як мати — мова в кожного із нас».
Художні засоби.
Епітети: мова неповторна, природній мові, солов'їну, барвінкову, колосисту рідну мову,
Уособлення: в мові гримлять громи, потоки гомонять, клени по-кленовому шумлять.
Метафора: «плекати буду всюди й повсякчас», «мову в дар мені дали батьки».
Порівняння: «бо ж єдина — так, як мати — мова в кожного із нас!»
Риторичний оклик: «Берегти її, плекати буду всюди й повсякчас, — бо ж єдина — так, як мати — мова в кожного із нас!».
Інверсія: «в ній гримлять громи в негоду, в тиші — трелі солов'я».
Повторення (тавтологія): гримлять громи.
Перелічення: «солов'їну, барвінкову, колосисту».
Авторський неологізм (нове слово): зелен-клени.
Кількість строф: чотири.
Рими: народу – негоду, своя – солов'я, мові – діброві, гомонять – шумлять, барвінкову – мову, віки – батьки, плекати – мати, повсякчас – нас.
У часи несприятливих чинників для розвитку української мови, поет звертається до українського народу плекати рідну мову.
Трелі солов'я вважаються ідеалом пташиного співу, а українська мова названа солов’їною. Барвінок – символ української культури. Колосиста золота нива – невід'ємна частка синьо-жовтого полотнища. Зелен-клен у діброві навіює роздуми про родинне дерево прадавніх слов'ян. Таке неординарне символічне відображення дійсності розкриває щирість почуттів ліричного героя до своєї землі.
Поки жива мова, існує її народ, тому символічного значення набуває порівняння рідної мови для народу з рідною матір'ю – єдиною для кожної дитини.