Загрузка...

Тема: автобіографічна розповідь Остапа Вишні про своє дитинство та навчання в школі.

Головна думка: незабутніми залишаються спогади про дитинство.

 

План.

Частина І. Велика родина автора.

1. Час царя, поміщиків та капіталістів.

2. Природа на хуторі.

3. Ліщина уродить багато горіхів.

4. Багато дітей було в родині.

5. Найменшенька сестричка Орися.

Частина ІІ. Навчання дітей.

1. Неписьменні хуторяни.

2. Дяк вичитує листи.

3. Лихо – нема чобіт.

4. Парасі справили взуття до школи.

5. Діти вчаться за сестричкою.

6. До школи – по черзі.

7. Добра старенька вчителька.

8. Спогади про чудесної душі людину.

Частина ІІІ. Перший диктант.

1. Третій рік навчання.

2. Попереду диктанти та іспити.

3. Пам’ятна фраза першого диктанту.

4. Перевірка написаних робіт.

5. Двійка за диктант.

 

Цитатне підтвердження труднощів, які долали діти у часи Остапа Вишні, щоб навчатись у школі.

Багато населених пунктів не мало шкіл

«На хуторі школи не було».

Коли відстань до школи була далекою, дітей не возив шкільний автобус.

«А жили ми на хуторі, і від хутора до села було тоді верстов зо три, а тепер, значить, кілометрів три з гаком»

Не вели асфальтовані дороги до школи

«На хуторі було з десяток хат, а навкруги — ліс, де росли високі ялинки, розложисті клени і могутні, у три-чотири обхвати дуби».

Погода не завжди була сприятлива для далекої дороги пішки.

«Дітям і в осінні дощі, і в зимові хуртовини доводилося ходити десятки кілометрів туди й сюди».

Відсутність чобіт для ходьби поганими дорогами  пішки до школи.

«Пішки — це півлиха, найбільше лихо, не переборене для більшості батьків, — чоботи!».

Батьки не мали можливості купувати одяг

«Парасі чоботи таки справили. Померли навесні бабуся, з їхніх старих шкарбанів перетягли на Парасю. Хоч і непоказні, а проте чобітки, а як дьогтем вишмарували, ще й блистять».

Діти по черзі ходили до школи.

«Так-таки вони чобіт для мене і не вигадали, а вирішили, що ми з Парасею ходитимемо до школи по черзі — один день вона, а один день — я».

«Чобітьми ми чергувалися вже з братиком Івасиком».

Навчання не велося рідною мовою

«Диктувалося російською мовою, бо шкіл рідною українською мовою за царя в Україні не було».

Діти вчилися доти, поки була змога ходити до школи

«Парася походила до школи тільки дві зими і на тому закінчила свою освіту, бо в нас іще додалося троє братиків і сестричок, і матері самій годі було з такою оравою впоратися».

  

Загрузка...