Тема: розповідь про лебедя, який з'явився на світ у качиному гнізді.

Головна думка: «добре щире серце не буває ніколи горде».

 

Композиція.

Експозиція: качка висиджувала каченят.

Зав’язка: велике та гидке каченя вилупилось із великого яйця.

Розвиток дії: мешканці пташиного двору ображають каченя, воно покидає двір, потім курник бабусі, дивовижні почуття від побачених лебедів, сувора зима та прихід весни.

Кульмінація: зневірене самотнє гидке каченя прагне смерті від прекрасних лебедів. 

Розв'язка: у воді замість гидкого каченя плавав прекрасний лебідь, радість дітей, невимовне щастя птаха.

***

Зачин. «Так добре було за містом …»

Основна частина. «У сонячному сяйві лежав старий хутір …»

Кінцівка. «В садок прибігли маленькі діти …».

 

Ознаки казки про тварин.

Слова-повтори: гірше й гірше, ляп-ляп, от-от, все гіршою та гіршою, високо-високо, така холодна, така холодна, лиха та горя, гидкий та потворний, .

Магічні числа: три лебеді випливли з комишів, каченя залишили на три тижні на пробу.

Трикратні повтори: тричі втікало (з пташиного двору, від болота після великого полювання, з будинку селянина).

Тварини наділені людськими рисами, уміють розмовляти.

Добро перемагає зло (гидке каченя виросло в прекрасного лебедя).

 

Крилаті вислови: «белькотав», «вивести у великий світ», «піду світ за очі», «на повні груди крикнув».

Звуконаслідування: «піп-піп», «ляпотіли ляп-ляп», «Кру! Кру!», «ках-ках», «плюсь», «Рап-рап!», «Піф! Паф!».

Звукопис: «ляпотіли», «кіт почав воркотіти», «курочка кудкудакати».  

 

Цитатна характеристика гидкого каченяти.

Останнім вилупилось із яйця	«Найбільше яйце і досі лежить...»
Велике та гидке	«Піп-піп! — промовило пташеня і видряпалося звідти. Воно було таке велике та гидке!»
Гарно плаває	«Ні, це не індича, — сказала качка, — бач, як гарно гребе воно лапками, як рівно тримається!».
Зазнає образ	«І вмить одна з качок підбігла до каченяти і скубнула його за потилицю». «Усі гнали бідолаху». «Навіть його брати та сестри серди­лись на нього і завжди казали: «Хоч би кішка тебе з'їла, гидку потвору!, навіть мати казала: «Хоч би мої очі тебе не бачили!» «Качки скубали його, кури клювали, а дівчина, яка годувала птахів, штовхала його ногою».
Сумне, розчароване	«Бідне каченя не знало, що робити, куди подітись. Його  пригнічував власний гидкий вигляд і те, що воно стало посміховиськом цілого пташиного двору». «Каченя пізна­ло чудових птахів, і незвичайний сум охопив його».
Зневірене	«І каченя не витримало, побігло і перелетіло через пар­кан». «Але однаково! Краще хай вони уб'ють мене, ніж терпіти, як скубуть качки, клюють кури, штовхає дівчина, що доглядає пташиний двір, тер­піти знову лиху зиму і всі нещастя»
Захоплене красою лебедів	«Каченя ніколи не бачило таких прекрасних створінь». «Воно не могло відірвати погляду від прекрасних птахів, від щасливих птахів».
Щире, незаздрісне	«Каченя їм зовсім не заздрило, йому навіть не могло спасти на думку побажа­ти собі такої краси»
Витривале, поневіряється, голодує	«Але надто сумно було б розповідати про всі ті прикрос­ті та нещастя, яких зазнало каченя тієї суворої зими»
Не втрачає надії, бореться за виживання, прагне любові	«Каченя мусило безперервно працювати лапками, щоб крига не закувала його в ополонці». «Воно не знало, як звуть цих птахів, куди вони полетіли, але так полюбило їх, як нікого ніколи».
Гидке каченя виросло у прекрасного лебедя	«Воно побачило себе самого, але це вже був не незграбний попелястий птах, гидкий та потворний, — це був лебідь». «Його крила зашуміли, гнучка шия піднялася». «А тепер усі казали, що він найпрекрасніший з найпрекрасніших птахів».
Щасливий птах	«Він багато перестраждав і тому міг краще відчути своє щастя і ту велич, що оточували його». «Він був невимовно щасливий».
Добрий	«Не загордів, бо добре щире серце не буває ніколи горде»

 

Цитатна характеристика матері-качки

Розчарована	«Яке здоровенне! — сказала вона. — Жодне не схоже на нього. Невже це індича?»
Нетерпляча	«Скоро мені це зовсім набридне, — і вона сіла знову». «Воно увійде в воду, хоч би мені довелося його туди й силою штовхнути!»
Порадниця, турботлива	«Мати їм дозволила дивитися скільки завгодно, бо зелений колір корисний для очей». «Ви думаєте, що це вже й весь світ? — сказала мати. — Він тягнеться ще далеко, ген по той бік садка, аж до ниви, але там я й сама ніколи не бувала». «Тільки три­майтесь ближче коло мене, щоб хтось на вас, бува, не наступив, а головне — бережіться кішки»
Любляча	«Це моє рідне дитя! Ні, справді воно нічогеньке, коли до нього добре придивитись».
Заступниця	«Облиш його! — сказала качка-мати. — Воно ж нікому нічого поганого не зробило». «Я гадаю, воно покращає з часом або принаймні стане хоч менше ростом. Воно надто довго лежало в яйці і тому не має належного вигляду, — і вона почухала йому спинку й погладила пір'ячко».
Справедлива	«Воно хоч некрасиве, але в нього лагідна вдача, і плаває воно теж чудово. Я навіть дозволю собі сказати, що ліпше за інших».
Бажає добра дітям	«До того ж це селезень, — вела вона далі, — а для них зовнішність не так багато зна­чить. Я думаю, він буде дужим і виб'ється на дорогу!»
Попадає під чужий вплив	«Навіть мати казала: «Хоч би мої очі тебе не бачили!»»

 

Цитатна характеристика каченят

Цікаві	«Каченята незграбно повилази­ли, як уміли, і озирались на всі боки під зеленим листям»
Здивовані	« Який світ великий! — дивувались малята»
Спритні, гарно плавають	«Каченята одне за одним плюснули туди». «Ніжки працювали самі собою, каченята всі були на воді». «Спочатку вода покрила їх з голівками, але вони виринули і зовсім добре попливли».
Гарні	«Хороші дітки в цієї матері, — промовила стара качка з клаптиком на нозі, — усі гарні, крім одного». «Каченята дуже милі, — сказала стара качка»

 

Цитатна характеристика мешканців пташиного подвір'я 

Забіяки	«Дві родини качок билися за риб'ячу голівку, а дісталася вона кішці». «І вмить одна з качок підбігла до каченяти і скубнула його за потилицю»
Галасливі	«Там стояв жахливий галас».
Непривітні	«Дивіться! Ще ціла юрба! Наче нас самих тут мало»
Зазнайкуваті, самовпевнені	«Яке гидке одне каченя, ми його не приймемо!»
Несправедливі	«Воно ж таке велике та незграбне, — відповіла качка, що скубнула каченя, — його треба про­гнати!»
Ображають, жорстокі	«Але бідне каченя, що останнє вилупилося з яйця і було таке погане, — його клювали, штовхали, з нього глузували і качки, і кури»

 

Цитатна характеристика лебедів.

Гарні, великі птахи	«Якось увечері, коли сонце так красиво заходило, з-за кущів з'явилася зграя чудових великих птахів». «Сніжисто-білі, з довгими гнучкими шиями — то були лебеді». «І раптом з кущів осоки випливли три прекрасні білі лебеді».
Відлітають у вирій	«Вони дивно закричали, махнули розкішними білими крилами і полетіли у вирій, за безкраї моря».
Гарно плавають	«Вони зашуміли крилами і легко попливли по воді».
Привітні, дружелюбні	«А великі лебеді пла­вали навколо нього і пестили його своїми дзьобами». «І старі лебеді схилилися перед ним».

 

Простий план до уривку казки.

1. Сидить качка у гнізді.

2. Незграбно повилазили каченята.

3. Нарешті тріснуло велике яйце.

4. Не схоже на всіх каченя.

5. Каченята гарно плавають.

***

6. Представлення на пташиному подвір'ї. 

7. Непривітність мешканців.

8. Зауваження старої качки.

9. Заступництво матері-качки.

10. Посміховисько пташиного двору.

11. Усі ображають гидке каченя.

12. Втеча з пташиного двору.

***

13. Мешканці вбогої хатинки.

14. Непорозуміння з котом та куркою.

***

15. Перша зустріч з лебедями.

16. Дивне хвилювання гидкого каченяти.

17. Стояла холодна зима.

18. Прийшла чудова весна.

19. Друга зустріч з лебедями.

20. Назустріч смерті.

21. Відображення у прозорій воді.

22. Почуття щастя.

23. Найпрекрасніший з найпрекрасніших птахів

 

Складний план казки.

І. Народження каченят.

1. Чудово влітку за містом.

2. Качка висиджує каченят.

3. Каченята висунули голівки.

4. Найбільше яйце досі лежить.

5. Це індиче яйце.

6. Качка-мати сидить ще.

7. Нарешті тріснуло велике яйце.

8. Велике та гидке каченя.

9. Чудова погода другого дня.

10. Усі добре плавають.

ІІ. На пташиному подвір'ї.

1. Стояв жахливий галас.

2. Порада матері-качки.  

3. Непривітність всіх інших качок.

4. Мати-качка заступається за каченя.

5. Усі ображають гидке каченя.

6. Втеча від непривітних мешканців.

ІІІ. Велике полювання на болоті.

1. Зустріч з дикими качками.

2. Насмішки зухвалих гусачків.

3. Велике полювання на болоті.

4. Собака обминув гидке каченя.

5. Щастя бути гидким.

6. Опівдні стало спокійно.

7. Каченя щонайдалі бігло від болота.

ІV. У вбогій хатині.

1. Мешканці убогої хатини.

2. Будуть качині яйця.

3. Хто може мати свою думку.

4. Добре плавати на воді.

5. Мешканцям не зрозуміти каченя.

6. Знову в дорогу.

V. Дивовижні птахи.

1. Нарешті на волі.

2. Настала осінь.

3. Перша зустріч з лебедями.

4. Холодна та голодна зима.

5. Крига прикувала каченя.

6. Птах у хаті селянина.

7. Сувора зима для каченяти.

8. Прийшла весна.

9. Друга зустріч з лебедями.

10. Хай вони заклюють мене.

11. Відображення у воді.

12. Нова родина для птаха.

13. Найпрекрасніший з найпрекрасніших птахів.

14. Радісне відчуття щастя.

 

Описи природи в казці.

Жито жовтіло, овес зеленів, сіно склали в копиці, і на зеленому лузі ходив чорногуз на своїх довгих червоних ногах та белькотав по-єгипетськи,— цієї мови він навчився від матері. За полями та луками йшли великі ліси, а в гущавині лісів були глибокі озера.

У сонячному сяйві лежав старий хутір, обведений глибоким каналом. Від стін каналу до самої води росли величезні лопухи, такі високі, що маленькі діти могли сховатись під ними, стоячи на весь зріст. Там було так дико, як у глухому лісі.

Другого дня була чудова ясна погода. Сонце виблискувало на всіх зелених лопухах.

Сивий дим хмарами оповивав дерева і стелився ген над водою. По болоту ляпотіли собаки — ляп-ляп! Комиші та осока хиталися на всі боки.

Погода ставала все гіршою та гіршою. Вітер все дужчав.

От настала й осінь. Листя в лісі пожовкло і поруділо. Вітер зривав його так, що воно аж танцювало в повітрі. Стало холодно, важких хмар сипався град і сніг. На тину стояв крук і кричав від холоду: "Кру! Кру!"

Якось увечері, коли сонце так красиво заходило, вийшла з кущів зграя чудових великих птахів.

А зима стояла така холодна, така холодна! Але щоночі ополонка, в якій воно плавало, все меншала і меншала. Морози були такі, що аж крига тріщала на ставку.

Воно лежало на болоті, в комишах, коли сонце знову тепло засяяло. Заспівали жайворонки — прийшла чудова весна.

Опинилося у величезному саду, де стояли в цвіту яблуні, і бузок розливав свої пахощі, і де його довгі зелені віти схилялися над широкими каналами.

О! Тут було так прекрасно! Так пахло весною!

Бузок простягав свої віти до нього в воду, сонце сяяло ласкаво й тепло.