НЕБЕСА ПРОЗОРІ ...

Небеса прозорі,

мов глибінь ріки.

Падають, як зорі,

з явора листки.

А над полем нитка

дзвонить, як струна.

Зажурилась квітка —

чує сніг вона.

Тема: поетична розповідь про ранню осінь.

Головна думка: кожна пора року по-своєму гарна.

Рід літератури: лірика.

Жанр: вірш.

Художні засоби.

Епітети: «небеса прозорі».

Персоніфікація: «зажурилась квітка – чує … вона».

Метафора: «над полем нитка» (бабине літо), «чує сніг вона» (наближення зими).

Порівняння: «небеса прозорі, мов глибінь ріки», «падають, як зорі,…листки», «нитка дзвонить, як струна».

Інверсія: «небеса прозорі».

Кількість строф: дві.

Вид строфи: катрен (чотиривірш).

Римування: перехресне (АБАБ).

Рими: прозорі – зорі, ріки – листки, нитка – квітка, струна – вона.

Рання осінь … Небеса прозорі без літніх купчастих білих хмаринок…  У вересні одними з перших золотіють листя явора… У повітрі носиться тонка павутина бабиного літа… Незабаром зів'яне останній невибагливий  осінній цвіт … Хоч журиться квітка, що слідом зима, але потім природу розбудить весна…