ЗА СОНЦЕМ ХМАРОНЬКА ПЛИВЕ.
За сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає
І сонце спатоньки зове
У синє море: покриває
Рожевою пеленою,
Мов мати дитину.
Очам любо. Годиночку,
Малую годину
Ніби серце одпочине,
З Богом заговорить...
А туман, неначе ворог,
Закриває море
І хмароньку рожевую,
І тьму за собою.
Розстилає туман сивий,
І тьмою німою
Оповиє тобі душу,
Й не знаєш, де дітись,
І ждеш його, того світу,
Мов матері діти.
Тема: зображення мінливості природи в зміні дня й ночі.
Головна думка: «І ждеш його, того світу, мов матері діти» (надія на краще майбутнє).
Ідея: нерозривний зв’язок почуттів з природою, сподівання на краще майбутнє.
Мета: заклик мати надію на краще майбутнє.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Вид лірики: пейзажна.
Художні засоби.
Епітети: червоні поли, рожевою пеленою, малую годину, хмароньку рожевую, туман сивий, тьмою німою.
Порівняння: «покриває рожевою пеленою, мов мати дитину», «ніби серце одпочине», «ждеш його, того світу, мов матері діти», «туман, неначе ворог».
Метафора: «за сонцем хмаронька пливе», «червоні поли розстилає», «туман ...тьмою німою оповиє тобі душу».
Персоніфікація: «хмаронька ...сонце спатоньки зове», «серце одпочине, з Богом заговорить».
Зменшувальні суфікси (пестливі слова): хмаронька, спатоньки, годиночку.
Єдинопочаток (анафора): «І хмароньку рожевую, І тьму за собою».
Інверсія: «Розстилає туман сивий».
Кількість строф – чотири.
Вид строфи: шестивірш (секстина), чотиривірш (катрен)
Віршований розмір: тристопний ямб
|
за |
сон |
цем |
хма |
ронь |
ка |
пли |
ве |
|
|
чер |
во |
ні |
по |
ли |
роз |
ти |
ла |
є |
|
і |
сон |
це |
спа |
тонь |
ки |
зо |
ве |
|
|
у |
си |
нє |
мо |
ре |
по |
кри |
ва |
є |
|
ро |
же |
во |
ю |
пе |
ле |
но |
ю |
|
|
мов |
ма |
ти |
ди |
ти |
ну |
|
|
|
U_ /U_ /UU/ U_/
U_ /U_ /UU/ U_/U
U_ /U_ /UU/ U_/
U_ /U_ /UU/ U_/U
U_ /UU /UU/ U_/
U_ /UU /UU/
Рими: пливе – зове, розтилає – покриває, дитину – годину, собою – німою, дітись – діти.
Зорові образи: сонце, хмаронька, море, пелена, мати, дитина, туман.
Слухові образи: з Богом заговорить.
Образи кольору: червоні, синє, рожевою, сивий.
Мінливість природи супроводжується мінливим настроєм. Спочатку ліричний герой замріяно спостерігає як заходить сонце. Поява туману змушує його стривожитися. Проте з надією на краще зникає страх, настрій наповнюється спокоєм.