Нещодавно я прочитала чудову віршовану казку В. Симоненка «Цар Плаксій та Лоскотон».   

    Мою увагу привернули два протилежні герої. Веселий Лоскотон нагадує мені клоуна, якого я бачила у цирку, який звеселяє дорослих та дітей. Добрий, щирий, сміливий Лоскотон похожий на волонтерів, які безкорисливо допомагають та приносять радість іншим.

      На жаль, зустрічаються люди, котрі подібні на злого царя Плаксія. Вони нечесні, користуються чужою працею, люблять владу, жадібні, байдужі, мають черстве серце, не мають почуття гумору, купаються у розкоші, коли інші бідують.

      Казка закликає нас брати приклад з Лоскотона. Недаремно світло радості у казці перемогло темряву смутку.