У XVI ст. в Московії відбувався процес становлення абсолютної монархії у вигляді самодержавства. У запеклій боротьбі проти боярства цар спирався на дворянство, яке за умови служіння царю воно отримувало землі.

Цар мав необмежену владу в своїх володіннях — опричнині, решта земель — земщина — належала боярам. Опричне військо вбивало тисячі людей по всій країні. Опричнина постійно зростала за рахунок приєднання нових земель земщини.

     У 1577 р. цар заборонив опричнину, стратив багатьох опричників і навіть заборонив про неї згадувати. 

Православна церква, яка визнавала владу царя та підтримувала його в боротьбі за зміцнення держави,  посідала панівне становище в Московському царстві. Загалом опричнина та реформи 50-х рр. XVI ст. зміцнили владу царя, ослабили боярство й посилили значення дворянства у Московському царстві.

    Результатом завойовницької зовнішньої політики Московської держави в XVI ст. стало значне збільшення її території за рахунок земель на сході, поразка в боротьбі за вихід до Балтійського моря і виснаження сил держави у майже неперервних війнах.