ЛЮБИ ПРИРОДУ НЕ ЯК СИМВОЛ...
|
Люби природу не як символ Душі своєї, Люби природу не для себе, Люби для неї.
Вона — не тільки тема вірша Або картини, — В ній є висоти незміримі Й святі глибини. |
У неї є душа могуча, Порив є в неї, Що більший над усі пориви Душі твоєї.
Вона — це мати. Будь же сином, А не естетом1, І станеш ти не папіряним2, — Живим поетом! |
1. Естет — поціновувач мистецтв.
2. Папіряний — тут: той, що є на папері.
Тема твору: справжній поет черпає натхнення від природи.
Ідея твору: заклик любити красу природи, поетичне слово.
Основна думка: справжній поет повинен відчувати те, про що пише.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Тематика: патріотична лірика.
Збірка: «На білих островах» (1910 рік).
Художні засоби
Епітети: «висоти незміримі», «святі глибини», «душа могуча», «не папіряним, живим поетом».
Персоніфікація: «вона — це мати», «у неї є душа» (про природу).
Метафора: «станеш ти … живим поетом».
Оклики: «І станеш ти не папіряним,— живим поетом!».
Порівняння: «люби природу не як символ».
Повтори (анафора): «Люби...».
Інверсія: «В ній є висоти незміримі», «У неї є душа могуча».
Антитеза (протиставлення): «... висоти... й ... глибини», «... не для себе, ... для неї».
Кількість строф: чотири.
Вид строфи: чотиривірш (катрен).
Віршований розмір: чотиристопний ямб (у рядку повних чотири стопи, закономірність – ненаголошений склад чергується з наголошеним (U_).
|
Лю |
би |
при |
ро |
ду |
не |
як |
сим |
вол |
|
Ду |
ші |
сво |
є |
ї, |
|
|
|
|
|
Лю |
би |
при |
ро |
ду |
не |
для |
се |
бе, |
|
Лю |
би |
для |
не |
ї. |
|
|
|
|
Схема ненаголошених (U) й наголошених (_) складів, стоп (/).
U_/U_/U_/U_/U
U_/U_/U
U_/U_/U_/U_/U
U_/U_/U
Рими: своєї – неї, картини – глибини, неї – твоєї, естетом – поетом.
Римування: АБВБ – перерване.
Люби природу не як символ
Душі своєї,
Люби природу не для себе,
Люби для неї.
Зорові образи: картина, природа.