Загрузка...

      БАБУНИН ДОЩ

Бабунин дощ, на клямці цяпота, 

І стежка в яблуках вже стежкояблуката, 

З котяри — іскри! З м'яти — чамрота! 

Пускає бульби на порозі хата… 

 

Іде хтось темним садом-заховайсь! 

Іде, й стає знадвору за стіною, 

І мокро дихає над мокрою губою; 

Як звуть його? Чи взагалі він звавсь? 

 

Хто він такий в залатанім кожусі, 

В кожусі, а хапає дрижаки?.. 

Попискують пташата в його вусі, 

І в бороді дрімають їжаки. 

 

Одне — сов'яче око, друге — вовче, 

Рука — крило, друга рука — весло, 

Упівобличчя день, а пів-обличчя з ночі, 

На голові посріблене сідло, 

 

Де ж кінь його? У торбі кінь, я знаю. 

Порожню торбу він би не носив… 

Стоїть, і передихує, й чекає, 

Мабуть, насправді вибився із сил, 

 

Бо хто ж то знає, скільки йому років 

І скільки він живе тисячоліть?.. 

Прийшов під нашу хату ненароком, 

Прийшов перечекати і стоїть: 

 

Зайти чи ні до нас, до бульбохати?.. 

З ноги на ногу ось переступив, 

Щось наче хтів було мені сказати, 

Та садом знов почапав у степи…

1981

 

Тема твору: бачення дощу очима дитини, котрій казка допомагає  перебороти страх.

Ідея твору:  оспівування казковості та неповторності звичайного дощу, заклик вірити у добро, пізнавати народну мудрість.

Основна думка:  бачити в звичайних буденних краєвидах чарівну казку.

 

Рід літератури: лірика.

Жанр: вірш

Тематика: пейзажна лірика.

 

Художні засоби.

Епітети: «стежка стежкояблуката», «темним садом», «посріблене сідло». 

Метафора: «з котяри - іскри», «з м'яти — чамрота!», «мокро дихає», «попискують пташата в його вусі», «в бороді дрімають їжаки». 

Персоніфікація: «пускає бульби … хата».

Оклики: «З котяри — іскри!», «З м'яти — чамрота!», «Іде хтось темним садом — заховайсь!».

Риторичні запитання: «Як звуть його?», «Чи взагалі він звавсь?», «Хто він такий в залатанім кожусі,  в кожусі, а хапає дрижаки?», «Де ж кінь його?», «Зайти чи ні до нас, до бульбохати?..».

Порівняння: «Рука — крило, друга рука — весло».

Протиставлення (антитеза): «У півобличчя день, а півобличчя з ночі».

Анафора (єдинопочаток):

«Іде хтось темним садом — заховайсь! 

Іде, й стає знадвору за стіною»;

«Прийшов під нашу хату ненароком, 

Прийшов перечекати і стоїть». 

Авторські новотвори (неологізми, що не прижились): стежкояблуката, бульбохата.

 

Кількість строф – сім.

Вид строфи: чотиривірш (катрен).

 

Віршований розмір: чотиристопний ямб: чотиристопний  - у рядку повних чотири стопи,  закономірність – ненаголошений склад чергується з наголошеним (U_). 

Хто  | він |та  |кий | в за|ла  | та |нім   | ко|жу  |сі, 

В ко |жу  |сі,  |а    | ха   |па  | є  | дри |жа |ки?.. 

По   |пис  |ку |ють  | пта |ша |та  | в йо|го  | ву  |сі, 

І в   | бо  |ро  |ді    | дрі  |ма |ють| ї     |жа |ки

Схема ненаголошених (U) й наголошених (__) складів, стоп (/).

U_ /U_ /U_/ UU / U_/U 

U_ /UU /U_/ UU / U_/ 

U_ /UU /U_/ U_ / U_/U 

U_ /UU /U_/ UU / U_/ 

 

Рими:  цяпота – чамрота, стежкояблуката – хата, заховайсь – звавсь, стіною – губою, кожусі – вусі, дрижаки – їжаки, вевче – з ночі, весло – сідло, знаю – чекає, носив – сил, років – ненароком, тисячоліть – стоїть, бульбохати – сказати, переступив – степи.

 

Римування: 

АБАБ - перехресне 

Бабунин дощ, на клямці цяпота, 

І стежка в яблуках вже стежкояблуката, 

З котяри — іскри! З м'яти — чамрота! 

Пускає бульби на порозі хата... 

Римування АББА – кільцеве.

Іде хтось темним садом — заховайсь! 

Іде, й стає знадвору за стіною, 

І мокро дихає над мокрою губою. 

Як звуть його? Чи взагалі він звавсь? 

 

Зорові образи: дощ, стежка, яблука, м'ята, іскра, бульби, хата, поріг, сад, стіна, губа, кожух, пташки, їжаки, крило, рука, весло, сідло, кінь, торба. 

Слухові образи: дихає, попискують пташата, почалапав.

Образи кольору: стежка стежкояблуката, темний сад,  посріблене сідло.

 

Образ дощу: хтось такий у кожусі, у його вусі попискують пташата (дощовий шум), в бороді дрімають їжаки (колюче січе краплями), одне — сов'яче око, друге — вовче (довгожданий  влітку й сердитий восени, лагідний навесні й нежданий взимку),рука — крило (падає з неба), друга рука — весло (мокрі ріки навкруги), півобличчя день (денний та ранковий), а півобличчя з ночі (нічний та вечірній), у торбі кінь (мчить над просторами), на голові посріблене сідло (переповнений срібними краплинами, які падають на землю). 

 

Будь уважним до слова.

Цяпота — тут: від слова капати (цяпати).

Чамрота — дуже задушливий, сильний запах, від якого чамріють.

    

 

Загрузка...