|
«КНИГИ В КРАСНОМ ПЕРЕПЛЁТЕ» (Марина Цветаева) |
Дослівний переклад |
|
Из рая детского житья Вы мне привет прощальный шлете, Неизменившие друзья В потертом, красном пререплете. |
Із раю літ дитячих Ви мені привіт прощальний шлете, Вірні, незрадливі друзі В потертій, червоній палітурці. |
|
Чуть легкий выучен урок, Бегу тот час же к вам, бывало, - Уж поздно! - Мама, десять строк!...- Но, к счастью, мама забывала. |
Найлегший вивчивши урок, Біжу назустріч вам, бувало, - Вже пізно! – Мамо, десять строф!... На щастя, мама забувала. |
|
Дрожат на люстрах огоньки... Как хорошо за книгой дома! Под Грига1, Шумана2 и Кюи3 Я узнавала судьбы Тома. |
Тремтять на люстрах вогники… Як добре за книгою вдома! Під Гріга, Шумана і Кюї Я відкривала долю Тома. |
|
Темнеет, в воздухе свежо... Том в счастье с Бэкки полон веры. Вот с факелом Индеец Джо Блуждает в сумраке пещеры... |
Темніє, у повітрі свіжо Том в щасті з Беккі повний віри. Ось з факелом Індієць Джо Блукає в сутінку печери… |
|
Кладбище... Вещий крик совы.... (Мне страшно!) Вот летит чрез кочки Приемыш чопорной вдовы, Как Диоген4, живущий в бочке. |
Ось цвинтар… Віщий крик сови (Ой страшно!) Мчиться по купині Приймак манірної вдови, Як Діоген, що жив у бочці. |
|
Светлее солнца тронный зал, Над стройным мальчиком - корона... Вдруг - нищий! Боже! Он сказал: "Позвольте, я наследник трона!" |
Світліше сонця тронний зал, Над струнким хлопчиком - корона ... Раптом - жебрак! Боже! Він сказав: "Дозвольте, я спадкоємець трону!" |
|
Ушел во тьму, кто в ней возник. Британии печальны судьбы... - О, почему средь красных книг Опять за лампой не уснуть бы? |
Хто виник в тьмі, у ній і зник. Британії сумнії долі ... - Чому ж серед червоних книг Знов за лампою не заснути б? |
|
О золотые времена, Где взор смелей и сердце чище! О золотые имена: Гекк Финн, Том Сойер, Принц и Нищий! |
О золоті часи, Де погляд сміливіш і серце чистіше! О золоті імена: Гекк Фінн, Том Сойєр, Принц і Жебрак! |
Літературний переклад
|
Переклав Ігор Папуша |
Переклала Валерія Богуславська |
|
З раю моїх дитячих літ Ви, незрадливі любі друзі, Шлете мені палкий привіт В старій червоній палітурці. |
З дитячих раювань моїх Розраду несете мені ви, Червоні палітурки5 книг, Мої ви друзі незрадливі. |
|
Що тільки вивчу я урок Відразу йду до вас бувало. - Вже пізно! – мамо, лиш рядок!... - Та мати завше забувала. |
Урок ледь вивчу — й навтьоки До вас: усе, здавалось, мало. — Вже пізно! — Мамо, три рядки!.. На щастя, мама забувала. |
|
На лампі мерехтять вогні… Як гарно з книгою у хаті! Під Гріга, Шумана, Кюї Про долю Тома запізнати. |
Від люстри вогники тремкі. Як з книжкою чудово вдома! Під Ґріґа, Шумана, Кюї Я проживала долю Тома. |
|
Вже смеркло, холод у вікно… Том з Беккі з вірою чекають. І смолоскип індійця Джо У сутінках печер блукає. |
Смеркає. Крізь духмяність лип Щасливий з Беккі Том. Знічев'я. Джо-індіанець смолоскип Узяв і никає в печері. |
|
На цвинтарі десь крик сови… (Боюсь!) Біжить - крізь темінь стежка - Хлопчина, прийма у вдови, Як Діоген, що в бочці мешка. |
От цвинтар. Віщий крик сови. (Вжахнусь!) Не винний у крадіжці, Гек, що не втримавсь у вдови, Як Діоген, що жив у діжці. |
|
Сіяє в залі трону лак Над юнаком – корона вежить Раптом (О Господи!) – жебрак, Ще й мовить: Трон мені належить!» |
Світліш од сонця тронний зал, Над хлопчаком струнким — корона. Жебрак, що раптом проказав: — Даруйте, спадкоємець трону — це я. |
|
Та кожен знову в пітьмі зник. Британії судьба - страждати… -Та чом би серед любих книг Знов з лампою не задрімати? |
В пітьмі — він і двійник. Британію стрясають смути. — О, чом би між червоних книг Під лампою знов не заснути? |
|
О золоті мої часи, Палає серце на папері! Та й імені ці золоті: Жебрак, принц, Том і Геккельбері! |
Легенди золотих часів. Відвага — з чистою красою! О, золотих імен засів: Принц і жебрак, Гек Фінн, Том Сойєр! |
1. Едвард Гріґ — норвезький композитор.
2. Роберт Шуман — німецький композитор.
3. Цезар Кюї — російський композитор.
4. Діоген — давньогрецький філософ, який, за легендою, жив у діжці.
5. Палітурка — обкладинка, оправа для зброшурованих листків книги, зошита і т. ін. з картону, матерії, шкіри тощо
Аналіз літературного перекладу вірша «Книги в червоній палітурці» Валерії Богуславської.
Тема: ліричний спогад про дитинство, що минало в читанні книг та слуханні улюбленої музики.
Головна думка: «О, чом би між червоних книг під лампою знов не заснути?»
Мета: заклик любити книжки та музику — джерело духовного багатства особистості, захоплення та уславлення дитинства, як незабутньої пори, наповненої любов’ю і турботою рідних.
Ідея: спілкування зі світом мистецтва духовно збагачує особистість.
Рід літератури: лірика
Жанр: вірш
Збірка: «Вечірній альбом» (1910 р.)
Художні засоби.
Епітети: «дитячих раювань», «червоні палітурки», «друзі незрадливі», «вогники тремкі», «віщий крик», «хлопчиком струнким», «червоних книг», «золотих часів», «чистою красою», «золотих імен».
Персоніфікація: «розраду несете… палітурки, … мої друзі».
Метафора: «проживала долю Тома», «світліш од сонця», «Британію стрясають смути», «імен засів».
Порівняння: «Гек…, як Діоген».
Риторичне запитання: «О, чом би між червоних книг під лампою знов не заснути?»
Риторичний оклик: «Вже пізно!», «Як з книжкою чудово вдома!», «Вжахнусь!», «Відвага — з чистою красою!», «О, золотих імен засів: Принц і жебрак, Гек Фінн, Том Сойєр!».
Перелічення: «під Ґріґа, Шумана, Кюї»
Кількість строф: вісім
Вид строфи: чотиривірш (катрен)
Віршовий розмір: чотиристопний ямб
|
чер |
во |
ні |
па |
лі |
тур |
ки |
книг |
|
|
мо |
ї |
ви |
дру |
зі |
не |
зра |
дли |
ві |
/U—/U—/U—/U—/
/U—/U—/U—/U—/U
Римування: перехресне (АБАБ)
Рими: моїх – книг, ви – незрадливі, навтьоки – рядки, мало – забувала, тремкі – Кюї, вдома – Тома, лип – смолоскип, сови – вдови, крадіжці – діжці, корона – трону, смути – заснути, часів – засів, красою – Сойєр.
Художні образи: книги (мудрість), червоні палітурки (життя, динамічність), дитячі раювання (дитинство), мама (взаємне порозуміння, дороговказ), вогники (світлі хвилини), Гріґ, Шуман, Кюї (музика), липа (благословення), печера (безвихідь), сова (проникливість), Діоген (пошук вдосконалення), корона (вінець влади), смути (невизначеність), золото (багатство).
Умовно вірш можна розділити на три частини.
У перших трьох строфах лірична героїня, котра переступила поріг дитинства, трепетно згадує про дитячу пору («з дитячих раювань моїх»), як час, наповнений жагою до читання («мамо, три рядки»), слуханням чарівних мелодій всесвітньовідомих композиторів («під Ґріґа, Шумана, Кюї»), теплотою та турботою рідних («вже пізно!»).
У четвертій, п’ятій і шостій строфах читач разом з ліричною героїнею поринає в чудовий світ літератури Марка Твена, чиї персонажі вчать радіти життю, бути завжди щирими («Щасливий з Беккі Том», «Джо-індіанець … никає в печері», «Гек, … як Діоген», «Жебрак, що раптом проказав»).
В останніх двох строфах, вчувається не тільки сум за дитинством, а переконання, що духовні цінності, почерпнуті в дитинстві, допомагатимуть йти невідомими стежками по життю («Легенди золотих часів… о, золотих імен засів»).
У вірші образ ліричної героїні (особи, думки і почуття, якої виражаються у ліриці) тісно переплітається зі самою авторкою. Позаду залишається дитинство, тому в очах сум за рідною домівкою, матір’ю. Але вона крокує по життю з великим духовним надбанням з дитинства, адже любить світову художню літературу, музику, тонко відчуває несправедливість, співпереживає та співчуває, є щирою творчою натурою з багатою уявою.
За рядками вірша ми також бачимо образ матері поетеси, котра ще з дитинства прищепила своїм дітям любов до художнього слова і музики («Вже пізно! Мамо, три рядки!..), захоплюючись грою на фортепіано («на щастя, мама забувала»).