Тема твору: зображення порятунку лося дітьми та його смертельного протистояння з браконьєром.

Ідея твору: засудження браконьєрства, заклик бережно відноситися до тварин.

Мета твору: стань другом природи.

Проблематика твору: життєва позиція людини, ставлення людини до природи, жити по совісті.

 

Жанр: оповідання (прозовий твір, обсяг твору приблизно 6 сторінок, зображена пригода у лісі недалеко від заповідника: убивство браконьєром тварини, діють чотири персонажі: лось, два брати, дядько Шпичак, події відбуваються за один зимовий день).

Композиція твору.

Експозиція: лось – житель заповідника. 

Зав'язка: лось відчув небезпеку поза заповідником  

Розвиток дій: зустріч світанку на галявині, у річковому полоні, допомога хлопчиків.

Кульмінація: постріл браконьєра Шпичака.  

Розв'язка: загибель лося та осуд браконьєрства. 

 

Короткий виклад оповідання.

   Лось прокинувся від сухого різкуватого звуку. Хоч житель заповідника був великим, проте відчув небезпеку й страх, як на волі у його рідній тайзі. Він побіг.

    Ранок лось зустрів на поляні. Його мучила спрага, тому попрямував до річки. Крига затріщала, він опинився в льодовому полоні. Марно намагалась велика тварина звільнитись і вибратися із холодної води. 

    На його щастя до лісу по хмиз заїхали на підводі два хлопчики. Ризикуючи життям, вони сокирою пробили вихід з ополонки. Знесилена тварина була врятована, вона попрямувала до заповідника. Хлопці поверталися додому.  

    Та раптом пролунав зрадливий постріл рушниці. Лось ще трохи біг, спіткнувся і впав. Тоді діти зрозуміли по кому стріляли. Перед ними з'явився захеканий рідний дядько, який уже давно спостерігав з лихими помислами за двобоєм тварини з підступною кригою, допомогою хлопців. Хлопці марно надіялись, що врятована ними тварина ворухнеться. Дядько побачив у очах дітей осуд. Вони, напевно, заявлять охороні заповідника про те, що трапилось…  

 

Носії добра: брати-підберезники.

Носії зла: браконьєр Шпичак..

 

Оповідання вчить оберігати природу, бути співчутливим, не миритися з несправедливістю.

Головні персонажі: тварина лось. 

Другорядні персонажі: хлопчики-підберезники, браконьєр Шпичак.

 

Образ старшого брата.

Сильний, добрий Обидва плечисті, обидва з широкими, лагідними лицями, і схожі один на одного так, як маленький гриб-підберезник схожий на свого більшого сусіда.
Працьовитий, допомагає батькам по господарству Приїхали по хмиз…
Допитливий Вони вирішили подивитись на річку, чи тріщить на ній лід, чи скоро рушить
Неспостережливий Старший, мабуть, і не глянув би в той бік…
Винахідливий Та коли він заборсався, а потім надовго притих, підберезники втямили, що з ним сталося. Старший майнув до саней по сокиру.
Догадливий …Коли він заборсався, а потім надовго притих, підберезники втямили, що з ним сталося. 
Розсудливий, відважний, сміливий Спершу діти не знали, як до лося підступити, щоб і самим не провалитись. Але старший брат був розсудливий та відважний, і сокира в його руках не закуняла. Узявся рубати лід, прокладаючи хід до берега…
Приходить на допомогу, ризикує життям задля порятунку тварини Обидва брати й не думали про те, що весняна крига — зрадлива, не зважить і на те, що вони рятівники
Співчутливий, засмучений

Діти …ніяк не могли відірвати очей од лося, який, ні разу й не поворухнувся, хоча вони й чекали на це.

Все ще не вірили, що лось мертвий, а тому уважно приглядалися, щоб не проґавити тієї миті, коли ворухнеться, щоб звестись на ноги.

Чесний

Ми його врятували,— знову повторив старший брат, і лице почервоніло так, наче з нього ось-ось мала бризнути кров. 

Старший брат узяв його за руку й, не кажучи більше ні слова, повів до саней.

Непідкупний, безкорисливий «І роги вам віддам»,— крикнув услід дядько. Вони й не обернулися, тільки наддали ходи.
Радісний, уміє правильно оцінити свої сили Вони безпорадно усміхалися, їм хотілося підійти до нього ближче, але діти не наважувались.

 

Образ молодшого брата.

Сильний, добрий Обидва плечисті, обидва з широкими, лагідними лицями, і схожі один на одного так, як маленький гриб-підберезник схожий на свого більшого сусіда.
Працьовитий Приїхали по хмиз…
Допитливий Вони вирішили подивитись на річку, чи тріщить на ній лід, чи скоро рушить
Спостережливий Пильно примружився, і його зіркі очі помітили гіллясті роги. — То лось...
Не впевнений у своїх силах, не дуже відважний Молодший повільно пішов уперед, боячись сам підійти до лося перше, ніж наспіє брат.
Переживає за брата Молодший тупцяв біля нього і, не знаючи, чим допомогти, тільки зітхав та нетерпляче бив себе долонями по стегнах та по боках.
Приходить на допомогу, ризикує життям задля порятунку тварини Обидва брати й не думали про те, що весняна крига — зрадлива, не зважить і на те, що вони рятівники
Любить тварин Заскучавши сама, з лісу вийшла їхня гніда конячина…Менший підберезник помахав кулаком і крикнув: «Ти теж хочеш провалитись?!»
Співчутливий, засмучений

Діти …ніяк не могли відірвати очей од лося, який, ні разу й не поворухнувся, хоча вони й чекали на це.

Все ще не вірили, що лось мертвий, а тому уважно приглядалися, щоб не проґавити тієї миті, коли ворухнеться, щоб звестись на ноги.

Чесний Це з заповідника,— знову повторив менший
Гостро відчуває  несправедливість Менший підберезник одвернувся, приховуючи сльози. 
непідкупний, безкорисливий «І роги вам віддам»,— крикнув услід дядько. Вони й не обернулися, тільки наддали ходи.
Радісний, уміє правильно оцінити свої сили Вони безпорадно усміхалися, їм хотілося підійти до нього ближче, але діти не наважувались.

 

Образ лося.

Сильна, велика тварина Це був великий звір з широкими грудьми, які легко здималися од дихання. Його роги нагадували осінній низькорослий кущ, із якого обнесло листя
Обережний, спостережливий

Він прокинувся й нащулив вуха: у вогкому струмені вітру долинав сухий, різкуватий звук.

Стежечка ледь протоптана — по ній почали ходити не так давно, — ї лось принюхувався, чи не пройшов по ній вовк, або лис, або людина.

Звик до людей

Лось був старий самець, уже звик до заповідника, в який потрапив із тайги, звик до людей і до того, що його підгодовують.

Лось не боявся людей

Спритний, швидкий Кущі й дерева струшували на нього синюватий іній, ніздрі випускали в повітря дві тонкі стьожки пари
Спраглий … Йшов до ополонки, щоб напитись води…
Стривожений, переляканий, відчайдушний

«Тривога в крові, спершу слабка і майже невловна, дедалі густішала, й від того шкура на грудях здригнулася раз, а потім іще.

Але те недуже тріщання пробудило в ньому неясний страх, який нагадав про життя в тайзі, про небезпеки, які там на нього чигали, і лось зрушив із лежбища, а потім і побіг….

Він усіма чотирма ногами спробував одштовхнутись, але ратиці були вже у воді, і лось вжахано відчув, що дедалі глибше занурюється в льодяну кашу. Не раз конвульсивно здригнувся тілом, вкладаючи всю силу і весь відчай у той рух, але провалився ще глибше, і тепер крижані уламки билися об його спину. На мить принишк, готуючись до нового ривка, і коли передні ноги злетіли на кригу, то здавалося, він уже вискочить і врятується, але крига знову тріснула під вагою великого тіла, і лось ще раз опинився по шию у воді. Ревнув, кличучи на допомогу, і його очі все густіше набрякали кров'янистим смутком, аж горіли червоним розпачем. Ще раз спробував вирватись, але вдалося однією ногою,— друга вдарилась об лід і стала майже неслухняна. Вода в ополонці закров'янилась, і червоне зразу ж стікало за течією, зникаючи під кригою….»

Життєлюбний «Річкова течія була на вид не така страшна, як вовки, мчала не так швидко, не обпалювала його своїм смертельним диханням, але течія була така ж сама невблаганна, і чим більшу розбивав ополонку, тим швидше вона могла затягти під лід. Лось, розуміючи це, намагався поводитись обачно, але нога боліла, тіло слабло, і сили поступово покидали його. Збирався до свого вирішального кидка і, коли знову не пощастило, лось на хвилю заспокоївся, бо знав, що це не остання його спроба, що пробуватиме безперервно, поки дихатиме»

 

Образ дядька Шпичака.

Портрет Кругленький, як підпалок, з підпалкуватим, добре випеченим обличчям, в розтоптаних, з довгими халявами, чоботях, в яких тонув мало не по пояс, дядько зупинився поряд із дітьми.
Боягузливий

Дядько тримав у руці рушницю, але з таким виглядом, ніби збирався від когось захищатись. На губах у нього запеклась біла смага,— мабуть, од якогось раптового, скороминущого переживання.

Радість на його обличчі змагалася з настороженістю, і воно бралося то темними, то світлими спалахами.

Підлий, не допомагає іншим Шпичак давно вистежував того лося,— він помітив його одночасно з дітьми і, присівши у виямку, тільки посміювався, коли взялися визволяти його з ополонки. Не вірив, що то їм вдасться
Черствий, жорстокий, неспівчутливий Обійшов навколо вбитого звіра й носаком ткнув між роги.
Брехун і вчить брехати хлопців Він однаково був би втопився!.. І вже втопився був, так? Скажете, що втопився, а пощастило витягти неживого
Злий, погрожує хлопцям «Ану замовчіть мені,— ще дужче розгнівався дядько,— бо дістанеться вам од мене й од батька вашого!»
Браконьєр, не любить тварин Шпичак давно вистежував того лося,…він думав, що лось таки знесилиться і його раніше чи пізніше затягне під лід
Не хоче відповідати за свій вчинок Тепер треба думати про те, щоб якось його заховати, замівши сліди, бо діти таки подалися в заповідник, щоб заявити охороні,— в цьому не сумнівався.
Підступний, безсовісний Не затягнеш назад до річки й не втопиш знову в ополонці — далеко, не зрушиш. Але якби міг затягти й утопити — ні хвилі не вагався б

 

План