...

Тема твору:  зображення плачевного правління царя Плаксія, який змушує людей страждати, та його повалення дядьком Лоскотоном, який бажає добра людям. 

Ідея твору: засудження бездушності, жорстокості, уславлення доброти, заклик не миритися з тиранією.

Мета твору: утвердження активної життєвої позиції.

 

Проблематика твору: життєва позиція людини, «світ належить оптимістам, песимісти – тільки глядачі», боротьба за краще життя.

 

Композиція твору.

Експозиція: життя царевого сімейства й дядька Лоскотона. 

Зав'язка: наказ царя Плаксія.

Розвиток дій: в царстві плачуть, Лоскотон продовжує смішити дітей, гвардія переслідує сміливця, капітан Макака спіймав веселуна.  

Кульмінація: арешт Лоскотна й весілля у палаці. 

Розв'язка: визволення Лоскотна, кінець царювання Плаксія, кінець сльозам. 

 

Художні засоби.

Епітети: «грізна гвардія», «велів сердито», «добрий дядько», «голодної малечі», «вдачу теплу й щиру», «накидка сіра», «лоскотливі і м'якенькі  вуса», «м'яке волосся русе», «голосний та щирий сміх», «злих законів», «в розмальованій торбині», «пальцях лагідних», «гнівно гукнув», «ледачі сльозівці», «завзяті сльозівці», «в бідняцькі хати», «лютий посіпака», «віроломний капітан», «міцний сон», «вузенькі ґрати», «висохлу Нудоту», «був бридкий», «поет гладкий», «віковічне царство», «гірко плаче», «веселий Лоскотон», «завзяті Плаксуни», «чужих країв», «поганський трон».

Порівняння: «голова його мов бочка, очі — ніби кавуни», «лоскотливі мав він вуса

І м'якенькі, наче пух», «віроломний, як змія, капітан Макака», «а лукавий капітан підікрався змієм», «гнули ґрати, мов прути», «ллються сльози, як ріка»

Гіпербола: «сльози відрами лили».

Метафора: «хай чи дощ іде, чи сніг», «усім приносив сміх», «приходив до усіх голосний та щирий сміх», «носив з собою сміх в розмальованій торбині», «всіх колише сон», «придворні одубіли».

 

Жанр твору: віршована літературна казка.

 

Ознаки казки.

Казковий зачин: «Там, де гори і долини …»

Чарівні числа: три дочки, три сини, чотири боки..

Казкові слова: диво-царство, Капітан Макака-забіяка, Плаксій, Нудота, Вай-Вай, цар Плаксій, Лоскотон, 

Добро перемагає зло.

 

Короткий виклад твору.

    Давним-давно жив цар Плаксій зі своїм сімейством. Його уже давно нема, а дивна назва краси-країни Слозолий залишилась. 

    Так от, було у того царя три дочки: Нудота, Вай-Вай, Плакота й три сини, усі Плаксуни. Усе б нічого, та огорнуло країну велике лихо. Любило цареве сімейство пити дитячі сльози, тому видало жахливий указ на заборону дитячого сміху. Грізна гвардія допомагала злому царю робити країну повною сліз.

    А в тому ж царстві проживав дядько Лоскотон.  Уночі, незважаючи не грізний наказ, приходив до малечі. Вона любила дядька Лоскотна, бо своїм довгим, як пух, волоссям лоскотав малят. Він дуже не хотів, щоб діти розучилися сміятись. 

    Без результату гвардія Плаксія полювала на сміливця. Його завжди ховали люди. Але підлий служака Макака-забіяка  вистежив Лоскотона. Цар запроторив веселуна за міцні ґрати.

    У палаці царя свято – весілля Нудоти та Макаки. Гості там щасливо  плачуть. Вартові позасинали. Батраки й робітники визволяють  Лоскотона  й усі разом прямують до палацу.

     Плаксій з острахом побачив на весіллі Лоскотна Від лоскоту веселого дядька цар лопнув і помер. Сини втекли в чужі краї й дочки дременули навтьоки. Макака-забіяка себе з'їв із переляку. Так сміливий Лоскотон розвалив плаксивий трон.

    У країні Сльозолий тепер лунає тільки сміх.

 

Тематика твору: життєва позиція людини.

Носії добра – Лоскотон, батраки й робітники, діти.

Носії зла – Плаксій, Капітан Макака, сімейство царя, гвардія царя.

 

Казка вчить бути оптимістом та добрим, не піддаватися тиранії.

 

Головні персонажі (дійова особа, про яку розповідається протягом усього твору і характер якої розкрито найповніше) – Лоскотон і цар Плаксій. 

Другорядні персонажі (дійові особи, які виконують у творі допоміжну роль і допомагають висвітлити характер головного персонажа) – Капітан Макака, гвардія царя, діти, батраки й робітники, сімейство царя. 

 

Образ Лоскотона

Незаможний Жив у мандрах і митарстві
Веселий та радісний І усім приносив сміх. Він як прийде, залоскоче, то сміється, хто й не хоче
Щирий та добрий

Добрий дядько Лоскотон  … мав … вдачу теплу й щиру

 

Безстрашний борець з тиранією Не боявся цих заслон: він ходив по всій країні і носив з собою сміх в розмальованій торбині, в пальцях лагідних своїх
Улюбленець народу Бо його завжди і всюди од ловців ховали люди
Невтомний Коли всіх колише сон, йшов собі в бідняцькі хати їхніх діток розважати.
Пошановувач сміху Насмієшся ти хоч раз!.. — став царя він лоскотати

 

Образ Плаксія.

Сердитий Велів сердито: «Хай із ними день при дні плачуть всі в країні діти, бо сміятись і радіти у моєму царстві — ні!
Ледар і марнотрат Цілі дні вони сиділи…
Жорстокий

Хто всміхнеться — в часі тім я того негайно з'їм!». 

Тиран Так що в царстві тому скрізь вистачало плачу й сліз.
Гнівний та злий Розізливсь тоді Плаксій — цар країни Сльозолий. Гнівно він гукнув із трону: «Гей, ледачі сльозівці! Хто впіймає Лоскотона, буде муж моїй дочці!
Хвалькуватий Похвалявся: «Ну, тепер Лоскотон, вважай, умер! Недоступним став для всіх голосний та щирий сміх.
Плаксивий Ллються сльози, як ріка, — бачте, радість в них така!
Перестрашений боягуз Ой, рятуйте — Лоскотон! - всі відразу «ох!» та «ах!», жах у кожного в очах
Улесливий Але цар ходив, пишався, він із зятем цілувався

 

Образ капітана Макаки.

Віроломний посіпака Був тоді у Плаксія лютий посіпака, віроломний, як змія, капітан Макака
Підступний та лукавий А лукавий капітан підікрався змієм Й Лоскотонові аркан зашморгнув на шиї
Хитрий Все ходив, усе він слухав І нарешті все рознюхав
Бридкий Хоч Макака був бридкий, а вона ще гірша, їм поет один гладкий присвятив ще й вірша
Боягуз А Макака-забіяка з'їв себе із переляку

 

План

1. Краса-країна Сльозолий.

2. Сімейство царя Плаксія.

3. Царевий указ про заборону сміху.

4. Веселий дядько Лоскотон.

5. Переслідування весельчака

6. Підступний вчинок капітана Макаки.

7. Арешт Лоскотона.

8. Весілля Макаки і Нудоти.

9. Звільнення в'язня із темниці.

10. Загибель плаксивого сімейства.

11. Дорога до веселої країни.

 

План.

1. Цвіте краса-країна.

2. Був на троні цар Плаксій.

3. Як живе цареве сімейство.  

4. Плаксій видає указ про заборону сміху.

5. Веселий дядко Лоскотон лоскоче дітей.

6. Царева гвардія переслідує смільчака.

7. Люди ховають Лоскотона від ловців.

8. Підступний Макака зловив веселуна.

9. Арешт Лоскотона.

10. У палаці грають весілля Макаки та Нудоти.

11. Плачевна радість царевого сімейства.

12. Батраки й робітники звільняють в'язня.

13. Народ іде до палацу.

14. Лоскотон "розвалює трон".

15. Загибель плаксивого сімейства.

16. Як знайти веселу країну.

 

Василь Симоненко "ЦАР ПЛАКСІЙ ТА ЛОСКОТОН" (читати повністю)

     ЦАРЕВЕ СІМЕЙСТВО 

    Там, де гори і долини, 

   Де гуляє вітровій, — 

   Там цвіте краса-країна 

   З дивним ім'ям Сльозолий. 

   І колись в країні тій 

   Був па троні цар Плаксій, 

   Голова його мов бочка, 

   Очі — ніби кавуни. 

   В Плаксія було три дочки 

   І плаксивих три сини. 

   Старша звалася Нудота, 

   Середульшенька — Вай-Вай, 

   Третя донечка — Плакота, 

   Всі сльозливі через край. 

   А цареві три сини 

   Так і звались — Плаксуни. 

   Отака була сім'я 

   У царя у Плаксія. 

   Цілі дні вони сиділи, 

   Голосили, та сопіли, 

   Та стогнали, та ревли, 

   Сльози відрами лили. 

   Цар Плаксій велів сердито: 

   "Хай із ними день при дні 

   Плачуть всі в країні діти, 

   Бо сміятись і радіти 

   У моєму царстві — ні! 

   Хто всміхнеться — в часі тім 

   Я того негайно з'їм!" 

   Ще була у Плаксія 

   Грізна гвардія своя: 

   В ній служили молодці 

   Забіяки-сльозівці. 

   Хто сміявсь — вони хапали 

   І нагайками шмагали, 

   Так що в царстві тому скрізь 

   Вистачало плачу й сліз. 

   Цар любив, як плачуть діти, 

   Бо любив їх сльози пити. 

   Отакий був цар Плаксій 

   Україні Сльозолий. 

    

     ДЯДЬКО ЛОСКОТОН

   Але в тому диво-царстві, 

   Зневажаючи закон, 

   Жив у мандрах і митарстві 

   Добрий дядько Лоскотон. 

   Він приходив кожний вечір — 

   Хай чи дощ іде, чи сніг — 

   До голодної малечі 

   І усім приносив сміх. 

   Мав він вдачу теплу й щиру, 

   Ще й лукавинку в очах. 

   І була накидка сіра 

   В Лоскотана на плечах. 

   Лоскотливі мав він вуса 

   І м'якенькі, наче пух. 

   І м'яке волосся русе 

   Розсипалося до вух. 

   Він як прийде, залоскоче, 

   То сміється, хто й не хоче. 

   Тільки де він появлявся, 

   Зразу плач там припинявся, 

   І приходив до усіх 

   Голосний та щирий сміх. 

   Не любили Лоскотона 

   Цар Плаксій і Плаксуни, 

   Видавали заборони 

   Проти лоскоту вони. 

   І за дядьком Лоскотоном 

   Із нагайками в руках 

   Охоронці злих законів 

   Полювали по хатах. 

   Але дядько Лоскотон 

   Не боявся цих заслон: 

   Він ходив по всій країні 

   І носив з собою сміх 

   В розмальованій торбині, 

   В пальцях лагідних своїх. 

    

     АРЕШТ ЛОСКОТОНА 

   Розізливсь тоді Плаксій — 

   Цар країни Сльозолий. 

   Гнівно він гукнув із трону: 

   “Гей, ледачі сльозівці! 

   Хто впіймає Лоскотона, 

   Буде муж моїй дочці! 

   Хто його посадить в льох — 

   Вибирай одну із трьох! 

   Бо уже цей Лоскотон 

   Скоро нам розвалить трон: 

   Що тоді ми будем пити, 

   Як не будуть плакать діти!" 

   І завзяті сльозівці 

   Понеслись у всі кінці, 

   Щоб скарати по закону 

   Баламута Лоскотона. 

   Довго скрізь його шукали, 

   У всі шпари заглядали, 

   Перерили всі двори, 

   Обходили всі бори, 

   Час потратили дарма: 

   Лоскотона скрізь нема, 

   Бо його завжди і всюди 

   Од ловців ховали люди. 

   Опівночі Лоскотон, 

   Коли всіх колише сон, 

   Йшов собі в бідняцькі хати 

   Їхніх діток розважати. 

   Був тоді у Плаксія 

   Лютий посіпака, 

   Віроломний, як змія, 

   Капітан Макака. 

   Так хотілося йому 

   Царським зятем стати, 

   Що ні разу в ту зиму 

   Не лягав і спати. 

   Все ходив, усе він слухав 

   І нарешті все рознюхав. 

   На світанку Лоскотон, 

   Насмішивши діток, 

   У міцний поринув сон 

   Між кленових віток. 

   А лукавий капітан 

   Підікрався змієм 

   Й Лоскотонові аркан 

   Зашморгнув на шиї. 

   Руки вивернув назад, 

   Міцно спутав ноги 

   І мерщій у Плаксоград 

   Рушив у дорогу... 

       

    ВЕСІЛЛЯ В ПАЛАЦІ 

   Лоскотона посадили 

   За вузенькі грати, 

   А в палаці порішили: 

   — Час весілля грати...— 

   Гей, зійшлися царенята 

   І придворна свита 

   Наречених шанувати, 

   Сльози діток пити. 

   До вінця веде жених 

   Висохлу Нудоту, 

   Та дивитися на них 

   Зовсім неохота. 

   Хоч Макака був бридкий, 

   А вона ще гірша, 

   Їм поет один гладкий 

   Присвятив ще й вірша. 

   Стільки там було хвальби, 

   Так скрасив їх вроду — 

   Навіть жаби від ганьби 

   Булькнули у воду! 

   Але цар ходив, пишався, 

   Він із зятем цілувався, 

   Похвалявся: "Ну, тепер 

   Лоскотон, вважай, умер! 

   Недоступним став для всіх 

   Голосний та щирий сміх. 

   Тож від радості стрибайте! 

   Тож від радості ридайте! 

   Ми тепер встановим скрізь 

   Віковічне царство сліз!" 

   Так розхвастався Плаксій — 

   Цар країни Сльозолий. 

       

   ЗВІЛЬНЕННЯ ЛОСКОТОНА 

   Та поки гуло весілля, 

   То п'яниці вартові 

   Напились якогось зілля 

   Та й поснули у траві. 

   А вночі йшли до в'язниці 

   Батраки й робітники, 

   Щоб звільнити із темниці 

   Лоскотона на віки. 

   Рознесли всі перепони, 

   Гнули грати, мов прути: 

   — Гей, веселий Лоскотоне, 

   Це прийшли твої брати! 

   Йди до нас, веселий брате, 

   В нашу здружену сім'ю! 

   Підем разом догравати 

   Ми весілля Плаксію... 

    

   ПРОДОВЖЕННЯ ВЕСІЛЛЯ 

   У палаці кожен скаче 

   Та від щастя гірко плаче, 

   Ллються сльози, як ріка, — 

   Бачте, радість в них така! 

          ***

   Раптом цар упав на трон: 

   — Ой, рятуйте — Лоскотом! — 

   Всі відразу «ох!» та «ах!», 

   Жах у кожного в очах. 

   А веселий Лоскотон 

   До царя стрибнув на трон 

   І сказав йому якраз: 

   — Насмієшся ти хоч раз!.. — 

   Став царя він лоскотати, 

   І Плаксій став реготати. 

   Так сміявсь — аж заливався, 

   Аж від реготу качався, 

   Кулаками очі тер — 

   Потім лопнув і помер. 

           ***       

   Ой, була ж тоді потіха — 

   Цар Плаксій помер од сміху! 

   З ним придворні одубіли, 

   Бо сміятися не вміли. 

   А цареві три сини, 

   Три завзяті Плаксуни, 

   Так сміялись-реготали, 

   Що штани з них поспадали — 

   Тож всі троє без штанів 

   До чужих втекли країв. 

          ***

   Три царівни теж навтьоки 

   У чотири бігли боки. 

   Кровопивці-сльозівці 

   Стали п'явками в ріці, 

   А Макака-забіяка 

   З'їв себе із переляку. 

   Так веселий Лоскотон 

   Розвалив поганський трон. 

   Сам же він живе й понині, 

   Дітям носить щирий сміх 

   В розмальованій торбині, 

   В пальцях лагідних своїх. 

   Схочеш сам піти в цей край, 

   То маршрут запам'ятай: 

   Треба йти спочатку прямо. 

   Потім вправо завернуть, 

   А тоді поміж дубами 

   Поведе наліво путь. 

   Після цього вже помалу 

   Чимчикуй куди попало: 

   Як од втоми не впадеш — 

   В цю країну попадеш. 

      

...