Тема твору:  зображення боротьби та перемоги Микити Кожум'яки (добра)  над  Змієм (злом). 

Ідея твору: уславлення перемоги добра над злом, патріотизму народних героїв,  мужності простого народу у боротьбі за справедливість. 

Мета твору: заклик бути готовим боротися за справедливість.

Проблематика твору: життєва позиція людини, захист рідної землі, боротьба за справедливість, перемога добра над злом, шанувати історичне минуле.

 

Композиція твору.

Зав'язка: змій зажадав викуп князівною, тривога батьків.

Розвиток дій: рада воєвод, порада старого Кожум'яки, згода Микити піти на двобій, Змій викрадає Князівну.  

Кульмінація: двобій Микити та Змія. 

Розв'язка: перемога Микити над силами зла, усі прославляють героя. 

 

Художні засоби.

Епітети: химерні мрії; юнак хоробрий, молодий; трон ваш золотий; страшного ката; страшні народні муки; державі молодій; долі злої; бенкет останній; голівоньку шовкову; сиву голову; вони безсилі; голови похилі; славою ясною; люди добрі; борці хоробрі; спокійно спати;  сини …молоді, міцні, здорові;  тяжкій журбі; малих дітей; гарна пісня; сонце красне; чутку дивну; черга невблаганна, грізна, люта; найменший брат; нову хату; новий хлів; плоха надія; неймовірну силу; любий сину; темніше неба; віченьки ясні; коралі …червоніші; ясному Князю; дужий…Змій; вогник віри; люди добрі; в страшний, тривожний час; хлопець він верткий; страшний та злий; снігом золотим.

Порівняння: «Неначе ждуть нас знов удари, Неначе знов орда знялась...», «Такий він чорний, як та ніч!.. », «І, як звірі, в гніві люті», «А зачепиш — як огонь!», «Князівну ухопив І наче в прірву згинув», «Розірвуть, як хорти», «Княгиня ж — як та ніч... », «Погляньте: став, як дуб», «Пустив, дивіться, пару, Мов курява знялась», «Горять, вгорі літають, Мов снігом золотим Вітри у полі грають», «Як мертвий, Змій лежить».

Метафора:  «Ах, краще б взяв мою він душу», «А кров червоними квітками Цвіла на дикім бур'яні», «Тепер же я горю в огні», «Чому ж увесь народ не встане Страшного ката розп'ясти»,«І вславить трон ваш золотий», «І в очі правді подивись», «Нехай страшні народні муки», «У тебе серце золоте... », «очі слізьми налились», «…мужа Палкого серцем», «І голівоньку шовкову Знов до серця притулю», «напоєна журбою, Тільки сльози розіллю», «І потоки людських сліз Згодом висохнуть росою...», «За що кров з нас смокче Змій», «Час до вітру обернутись», «…хто себе і зброю Вкриє славою ясною», «Хай земля йому — пером», «тільки слово — І скипів, і вже готово!», «Я б тебе озолотив», «Помогти в тяжкій журбі», «тяжка година», «є ще в нас орли, Та не тут, не в цій палаті, А в мужицькій простій хаті», «Довго Князь марнів від суму», «Налети орлом на Змія, Вбий його своїм крилом», «…вона тобі в дарунок Власне серце принесе... », «Мовчав, сховавши муку», «Ні крихти переляку». 

Персоніфікація: «лихо і мине», «бо стіни мають вуха», «смерть збивається з життям», «Вітром гнеться й дуб у полі», «Ще не вмерла правда в світі, Вогник віри не погас... », «з його сила так і пре», «минало тебе зло».

Анафора (єдинопочаток): «Неначе ждуть нас знов удари, Неначе знов орда знялась… », «Такий він чорний, як та ніч!.. Такий зубатий та окатий...», «Б'ю я Князеві чолом, Б'ю чолом і воєводам», «Мав би ти, старий, палати, Мав би коней і волів — 

Все, що тільки б захотів... », «Що іду я на двобій, Що поміряюсь я з гадом», «Та що ж це буде з ним?! Та він же не поборе?! », « Хай живе Князь! Хай живе Микита!», «Слава, слава, слава, Слава, слава Микиті!», «Хай живе Князь...Хай живе Княгиня! Хай живуть Микита і Князівна!». 

Рефрен: «Сумний наш Князь, Сумний наш Князь».

Гіпербола: «Лягли йому на чоло хмари», «Літав орлом між ворогами», «Хай має він залізні руки», «Великий Володар Землі й самого пекла цар», «Їхні руки з криці куті... 

І, як звірі, в гніві люті», «Вже з трьох літ боров мене!.. Раз колись коня мій син Перекинув через тин... », «Що підвернеться під руку,— Все потрощить, як макуху!», «А зачепиш — як огонь!», «У палатах сльози ллють», «Вхопить шкуру та як трісне, 

Дух твій вийде, ані писне!», «Коли шкурою вже лясне,— На добраніч, сонце красне!», «Таку руку має він, Наш найменший брат, Микита. Не з заліза — з криці лита!», «Цей відразу По дванадцять шкур бере...», «І повірите, півсвіту Показало на Микиту».

Пестливі слова: сивенький мій, донечко, голівоньку, віченьки, лишенько.

Паралелізм: «На горі мак цвіте, А волошка в житі. Любить дівчину юнак Над усе на світі». 

Риторичні запитання: «Та що ж це буде з ним?! Та він же не поборе?!», «Невже це з переляку?», «Ну що ж?», «Чому ж увесь народ не встане Страшного ката розп'ясти?!», «Невже країна вся байдужа?.. », «Але хто себе і зброю Вкриє славою ясною?!».

Оклики: Ах, в серці кров моя кипить! Такий він чорний, як та ніч!.. Відчуваючи зарані, Що у їх бенкет останній!.. Як у мене серце б'ється! Ні, до зброї, до двобою! Воєводи, на двобій! Досить вам зубів і лап! Хто не бореться, той раб! Гнулись ми, та досить гнутись: Час до вітру обернутись!.. Хай що буде, те і буде! Хай загине лютий Змій! Мусить край настати Змію! Є ж у нас борці хоробрі! Тут не місце жартувати! Але є ще в нас орли, Та не тут, не в цій палаті, А в мужицькій простій хаті! Не доводьте до гріха! Ні крихти переляку! В палац! До замку йде! Ой лишенько, ой горе! І сиплеть іскри з рота!!! Князь! Князь! Дорогу! Розступіться! Добридень вам усім! Б'ємо тобі чолом, Б'ємо й твоїй Княгині! Ой, гляньте, гляньте: Змій! Ой лишенько, дивіться! Який страшний та злий! Хоч боки розім'яли!! Дивіться! Ага! Дісталось і Микиті! Ай, як розгнівавсь Змій! О! знову кинув жару! Не видко ані-ні! Схопились знов! Ай-ай! Ну, тут вже буде край! Погляньте: Змій зваливсь! Це, мабуть, добре вшкварив! 

 

Жанр твору: драма – казка

Ознаки драми:

Перелік дійових осіб на початку твору для постановки на сцені.

Діалоги (розмови двох і більше осіб) дійових осіб.

Ремарки (дії та жести персонажів, роздуми вголос, вигляд місця, обстановка) автора. 

Поділ твору на частини, коли відбуваються події в різних місцях.

 

Ознаки казки.

Слова-повтори: «Сину, сину!», «Ось тут, ось тут», «Ой, гляньте, гляньте», «ані-ні», «Ай-ай», «Змій лежить..Лежить і не здригнеться».

Казкові слова: Ката-Змія, Великий Володар Землі й самого пекла цар.

Магічні числа: «Лишає він тобі три дні», «Вже з трьох літ боров мене», «Шли дванадцять посланців», «Через вас дванадцять шкір вже подер», 12 парубків, 12 дідів, 12 дітей. 

Персонаж Микита наділений надлюдськими рисами.

Добро перемагає зло.

 

Короткий виклад твору.

Картина І. 

 Змій щороку вимагав викуп від князя. Тепер черга прийшла князівни. У княжих палатах княгиня упала духом від горя, дівчина-прислуга надіється, що знайдеться мужній юнак, котрий поборе ненависного Змія. Князівна, як може, втішає батьків. Від змія приходить гонець і дає Князю три дні. Тому Князь скликає нараду. 

Картина ІІ.

    У великій світлиці палацу серед воєводів на нараді не знаходиться смільчака. Раптом до Князя з пильною справою приходить дід. Він має розказує п'ятеро синів. Усі мнуть шкури, тому дуже сильні. Довго розказує про наймолодшого Микиту, котрий заразом мне дванадцять шкур, він може перемогти Змія. Князь закінчує нараду.

Картина ІІІ.

    На подвір'ї Кожум'яки мнуть шкіри сини і розмовляють про нерозділене кохання Микити до князівни, дивовижну силу наймолодшого брата. Спочатку приходять від Князя дванадцять парубків, потім – дванадцять дідів, та не слухає їх, не відривається від роботи Микита. Коли прийшли дванадцять дітей, він вислухав їх і вирішив піти на двобій, щоб помірятися силою зі Змієм. До того ж гонець повідомив лиху новину, що Змій викрав Князівну.

Картина ІV.

    На майдані за містом буде двобій. Ще ледве розвиднюється, а вже звідусіль збираються люди, займають місця. Ковалі всю ніч кували для Микити булаву. Приходить сумний Князь, ведуть схвильовану  Княгиню.  До замку Змія підходить Микита. Змій пускає  вогняні іскри, пару,  дим. Борці схоплюються, падають, піднімаються, гупає булава. Від ударів Змій звалився мертвим. Микита виносить зі замку Князівну. Щасливий народ славить Князя, Княгиню, Микиту з Князівною. 

 

Тематика твору: добро переможе зло.

Носії добра – Микита, Князь, Княгиня, Князівна, родина Микити,  12 парубків, 12 дідів, 12 дітей, глядачі поєдинку.

Носії зла – Змій, посланець від Змія.

 

Драма вчить перемагати зло, бути відважним.

Головні персонажі – Князь, Дід, Микита Кожум’яка , Княгиня, Князівна, Змій. 

Другорядні персонажі – воєводи, брати Микити, 12 парубків, 12 дідів, 12 дітей, Юрба, Дівчина.

 

Образ Микити Кожум'яки

Молодий, міцний, здоровий

Молоді, міцні, здорові, 

А найменший — щось страшне! 

Вже з трьох літ боров мене!.. 

Переміг би він один...

Запальний

А сердитий!., тільки слово — 

І скипів, і вже готово! 

Що підвернеться під руку,— 

Все потрощить, як макуху! 

Добрий, люблячий

Чулий, добрий…

 І всіх любить нас…

Розумний І розумний, і хоробрий
Вередливий

Щоб пішов він?! Та нізащо: 

Не послухає, ледащо. 

Він не встане і з стільця.

Любить дітей

Шли малих дітей до його. 

Наймиліш йому дитина!.. 

Отакого маю сина! 

Закоханий, романтичний

Ось Микита наш, дивак, 

Покохав собі Князівну.

Працьовитий

Цей відразу 

По дванадцять шкур бере...

Геть! Не маю я охоти 

Розмовлять під час роботи…

Ось він, діти, шкури мне... 

Наполегливий, невтомний, зосереджений

Ходять, лазять, заважають, 

Від роботи одривають.

Впертий Що це, сину?! Глум, пиха?
Щедрий, безкорисливий

Скарбів, діти, я не хочу... 

Що б робив я з скарбом тим?! 

Відважний, мужній

Йдіть скажіть ясному Князю, 

Що іду я на двобій, 

Що поміряюсь я з гадом, 

Хоч і дужий, кажуть, Змій

Хоробрий

Сміється, крутить вус,— 

Ні крихти переляку!...

Микита не здригне: 

Я знаю Кожум'яку….

Микита наступає…

Спритний, верткий, швидкий

Схопились... ай, ай, ай! 

Одскочили і стали... 

Та хлопець він верткий 

І набік в час відскоче

Сильний

Це, мабуть, добре вшкварив! 

Микита Змія взяв, 

Ще раз об землю вдарив

Веселий

Микита в боки взявсь, 

Стоїть собі й сміється

Сміливий

Микита не здригне: 

Я знаю Кожум'яку.

Рішучий

Дивіться! Буде щось: 

Микита наступає, 

Тримає булаву

 

Образ Дівчини.

Не зневірилась, має надію Ще, може, лихо і мине
Мрійлива

Княгине! Серце моє чує, 

Що Змія лицар той уб'є. 

Мужня, самовіддана, здатна до самопожертви

Ах, в серці кров моя кипить! 

Коли б Князівну врятувати, 

Я б не боялась самострати... 

Далекоглядна

Нехай страшні народні муки,— 

А ще страшніш народний гнів. 

Добра У тебе серце золоте... 

 

Образ Княгині

Стурбована

Тепер же я горю в огні,— 

Невже віддати мушу Змію 

Дочку мою, красу, надію

Жертовна Ах, краще б взяв мою він душу... 
Зневірена

Прийшла черга — і смерть надії, 

І не змагайся і корись... 

Ах, не минути долі злої...

Боязлива

Мовчи... бо стіни мають вуха... 

І що, коли нас Змій підслухав,— 

Удвох загинем в одну мить... 

Змучена

Недобрі знов у тебе очі... 

Чому?! від сліз... не спала ночі? 

Зацікавлена

Як у мене серце б'ється! 

Що ж було тут, розкажи.

Наповнена материнською любов'ю любляча мати

 Чи ж коли настане час, 

Що тебе угледжу знову

І голівоньку шовкову 

Знов до серця притулю

Зажурена

Княгиня ж — як та ніч... 

її вели під руку.

  

Образ Князя

Сміливий і відважний

І він з мечем і на коні 

Літав орлом між ворогами

Зажурений

Сумний наш Князь, 

Лягли йому на чоло хмари

Співчутливий, уважний

Недобрі знов у тебе очі... 

Чому?! від сліз... не спала ночі? 

Тому моя й журба подвійна... 

Спокійна... ти... а де ж вона? 

Не втрачає надії

Невже у нас немає мужа 

Палкого серцем, молодого, 

Який би зваживсь на двобій…

Але хто себе і зброю 

Вкриє славою ясною?!

Упевнений

За три дні відповідь я дам...

Яку — твій Пан почує сам

Протидіє лиху

Щоб нарешті ката-гада

Наш позбавився народ,

Джуро! Скликать воєвод:

Нині ввечері нарада…

Ні, до зброї, до двобою! 

Зараз скличу воєвод, 

І коли вони безсилі, 

Схилять голови похилі, 

Підніму я весь народ! 

Прислухається до порад діда

Шли дванадцять посланців, 

Шли найкращих, молодих,—

Не послухає — старих! 

Як не вийде знов нічого, 

Шли малих дітей до його. 

Щедрий, вдячний

Ах, коли б він гада вбив, 

Я б тебе озолотив! 

Мав би ти, старий, палати, 

Мав би коней і волів — 

Все, що тільки б захотів... 

Рішучий

Все зроблю, сивенький мій, 

Тільки б завтра був двобій! 

Я на все, старий, готовий! 

Прощавай, іди здоровий. 

Радісний

Але є ще в нас орли, 

Та не тут, не в цій палаті, 

А в мужицькій простій хаті!

Благородство, витримка

Сьогодні Князь ішов, 

Мовчав, сховавши муку

Ввічливість, привітність, повага до людей

Все зроблю, сивенький мій…

Добридень вам усім! 

Усіх тут вас вітаю... 

В страшний, тривожний час 

Я шапку вам скидаю.

 

Образ Воєвод.

Зневірені

Мусим ми скоритись долі — 

Вітром гнеться й дуб у полі.

Непокірні

Гнулись ми, та досить гнутись: 

Час до вітру обернутись!..

Відважні

Правда! Час підставить груди: 

Хай що буде, те і буде! 

Мусить статися двобій.

Занепокоєні, невпевнені

Досить тих борців хвалити... 

Краще — де вони — вкажи ти, 

Їх, на жаль, у нас немає... 

Обов'язковість

«В лихоліття всі до згоди»,— 

Колись батько мій казав, 

Хай земля йому — пером! 

Сумні Тут не місце жартувати!

 

Образ Князівни.

Красива Дочку мою, красу, надію
Задумлива, сумна

Сидить в задумі край вікна 

І в простір дивиться кудись... 

А очі слізьми налились...

Турботлива, любляча Мамо, тату! Не журіться!.. 
Розсудлива, утішає батьків

Ви навколо подивіться: 

Смерть збивається з життям, 

Розцвіт тут, занепад там... 

Не втратила надію

Та в мені живе надія, 

Що загине й він колись 

Хвилюється за долю народу

І потоки людських сліз 

Згодом висохнуть росою...

 

Образ Змія.

Кровожерливий

За яку, скажіть, провину 

Мусим ми платить данину?! 

За що кров з нас смокче Змій? 

Ненаситний

Як скрутити Змія злість, 

Бо він всіх нас переїсть…

Ви згадайте, скільки кращих 

Вояків пропало в пащі, 

Скільки в розквіті дівчат 

Йде щороку з наших хат.

Багатоголовий Хай має безліч він голів
Злодій, не дотримує слова

Люди добрі! Лихо в нас! 

Прилетів на крилах гад! 

І Князівну вкрав з палат!..

Страшний, злий

Який страшний та злий!

I в сні таким не сниться.

Вогняний, вивергає вогонь 

Посипав іскри Змій. 

Горять, вгорі літають…

О! знову кинув жару!

Гнівний

Ай, як розгнівавсь Змій! 

Пустив, дивіться, пару, 

Мов курява знялась. 

Переможений

Погляньте: Змій зваливсь! 

Лежить і не здригнеться... 

 

Образ посланця Змія.

Страшний

Такий він чорний, як та ніч!.. 

Такий зубатий та окатий... 

Підлабузник

Наш пан, Великий Володар

Землі й самого пекла цар

Невдоволений, настирливий

А що мені сказати пану,— 

Кажи, бо так я не одстану. 

Погрожує 

Гляди! накличеш ще біду...

Дивися сам... так я піду.

    

План