Загрузка...

     Григір Тютюнник називає своє оповідання «Дивак». Подібні слова звучать з уст дітей, дорослих на вигоні, навіть рідного діда. З тлумачного словника читаємо, що дивак — людина з дивною, незвичною поведінкою; яка відрізняється своїми поглядами, діями від оточення.  Саме такою назвою автор не згоджується з односельцями Олеся, а підкреслює особливий внутрішній світ малого героя. На мою думку, бути не таким, як усі – це не значить бути гіршим! 

     Не зрозумів Олесиних слів гурт дітей на льоду, бо любив бешкетувати. Не збагнула творчого натхнення учня стара учителька Матильда Петрівна, бо вчила за програмою, яка не передбачала індивідуальності. Дядьки на вигоні називають Олеся дивакуватим, бо вже пристосувались до нелегкого життя, несправедливості та неправди. Рідні люблять хлопця, але і дід не розуміє внука. Прокіп ображає тварин, не гребує  взяти чуже, його настанови вчать пристосовуватися до життя.  

     Я вважаю, що Олесь небайдужий (не проходить мимо, допомагає), добрий та співчутливий (підпер у лісі вмираючу сосну, просить діда не перевантажувати коня), доброзичливий та сердечний (залишив шишку для дятла), не байдужий до чужого болю (плаче, бо щука з'їла пліточку), любить тварин (намагається врятувати пліточку, обороняє коня), слухняний (йде узимку до школи бором), не тримає зла й уміє прощати (зворушений від примирення з Федьком Тойкалом), товариський (за пиріжок і теплі слова однокласника  віддячує усім, що має у кишенях), старанний (гарно вчиться, є відмінником), творчий (любить малювати), допитливий (приглядається до природи, спостерігає, ніби дослідник, розпитується про тварин), вміє фантазувати (річка – це безтурботна хата, дерева біжать навипередки з Олесем), мрійний (сняться казки, де добро перемагає зло), тонко відчуває несправедливість і чесний (не погоджується з настановами діда, засмучений, бо дід його не розуміє). Наївно по-дитячому протестує проти несправедливості (утікає з уроку малювання, не вечеряє з дідом).  

    Серед усіх персонажів відчуваємо, що тільки мати по-справжньому на стороні Олеся. І не тільки тому, що він її син. Бо ким би не став хлопець, коли виросте, він залишиться доброю та співчутливою  людиною, не завдасть болю та шкоди. Саме люди добрі та щирі, як Олесь, небайдужі до чужого  болю, стають волонтерами, добровольцями, роблять світ добрішим й справедливим. 

  

Загрузка...