Тема: зображення народного уявлення про виникнення сузір’я Зоряний Віз.

Головна думка: «Бог на те їх і поставив на небі, щоб усі люди бачили, яка щира була та дівчина».

Мета: знати минуле – мати майбутнє.

Рід літератури: епос.

Жанр: міф.

Композиція

Експозиція: трапилась велика посуха, а  в тому краї без води захворіла вдова, котра  мала єдину дочку. 

Зав’язка: дочка десь-то знайшла воду.

Розвиток дії: поверталась з глеком води додому, по дорозі напувала спраглих перехожих.

Кульмінація: глечик з водою, що залишилась, перекинув собака і вода витекла.

Розв'язка: з глека вилетіло сім великих зірок – душі спраглих перехожих, одна маленька – душа собаки, що перекинув глечик, сузір’я Зоряний Віз нагадує землянам про доброту дівчини.

Ознаки казки

Казковий зачин: «колись давно …».

Слова-повтори: геть-чисто; всього-на-всього; ішла вона, ішла.

Магічні числа: сім перехожих, сім зірок.

Добро перемогло зло, бо сузір’я Зоряний Віз – згадка для всіх про доброту дівчини.

Ознаки міфу

Уявлення предків про сузір’я Зоряний Віз, Бог послав дощ – невміння правильно пояснити виникнення природного явища.

Цитатна характеристика дівчини

План

МІФ «ПРО ЗОРЯНИЙ ВІЗ»

   Колись давно, а де саме — невідомо, та трапилася велика посуха. І була вона така, що не тільки в річках та озерах, а навіть і в колодязях повисихала геть-чисто вся вода, і люди без води почали хворіти та мерти.

     У тім краю, де ото трапилася така посуха, та жила одна вдова, а в тієї вдови була всього-на-всього одна дочка.

     Удова без води захворіла, і дочка, щоб не вмерла її мати, узяла глечик та й пішла шукати воду. Де вона її шукала, хто її знає, а тільки десь-то найшла.

      Набрала в глечик і понесла додому. По дорозі зустріла одного чоловіка, що вмирав без води; дала йому напитись і тим одволала його від смерті. Далі вона зустріла другого, такого ж самого; потім третього, четвертого і, нарешті, сьомого. Усім давала пити й усіх урятувала від смерті. Води залишилось у неї тільки на самому дні.

    Ішла вона, ішла й по дорозі сіла відпочити, а глечик поставила біля себе на землі.

    Коли в той час де не взявся собака. Хотів, мабуть, теж напитися та й перекинув глечик. Коли той глечик перекинувся, то з нього вилетіло сім великих зірок і восьма маленька, та й поставали на небі.

    Ото ті зірки і є Віз, або душі тих людей, що дівчина їм давала пити, а восьма, маленька, — так то душа собаки, що перекинув глечик.

     Так ото Бог на те їх і поставив на небі, щоб усі люди бачили, яка щира була та дівчина, а за її щирість Бог послав дощ на ту країну.