Тема: зображення боротьби захисників міста Білгорода, котрим винахідливість одного старця принесла перемогу над печенігами.

Головна думка: «було б бажання, а розум знайдеться» (уславлення життєвого досвіду та винахідливості).

Композиція твору

Експозиція: Володимир пішов до Новгорода з військом.

Зав’язка: вороги оточили Білгород.

Розвиток дії: настав голод у місті, віче прийняло рішення здатись на милість ворога, почув це старець і дав свою пораду, люди заварили кисіль. 

Кульмінація: городяни прийшли до печенігів заложниками.

Розв'язка: вороги ідуть в місто, набрали бовтанки для переконання своїх князів, відпустили заложників, забралися геть з міста. 

Завдання для городян

• жінки зробили бовтанку, з якої варять кисіль;

• викопали колодязь і поставити туди діжку;

• налили в перший колодязь бовтанки;

• викопали другий колодязь і поставили туди другу діжку;

• рідко розбавили водою луб'янець меду;

• вилили другу бовтанку в діжку другого колодязя.

Елементи переказу

Розповідь про незвичайну подію – захист міста Білгорода від печенігів.

Подія могла мати місце в 997 році, коли князь Володимир пішов на Новгород.

Персонажами виступають тільки люди.

Люди в колодязі залили звичайнісіньку закваску киселю та медовий напій.

План

_{БІЛГОРОДСЬКИЙ КИСІЛЬ}

      _{Володимир пішов до Новгорода з воїнами для боротьби про­ти печенігів¹, бо йшла невпинно велика війна. У цей час пече­ніги довідалися, що князя немає, прийшли й оточили Білгород. І не давали вони вибратися з города², і настав голод великий у городі, і не міг Володимир допомогти, бо ж не було в нього воїнів, а печенігів було сила-силенна, І затягнулась облога города, і був голод великий. І скликали віче³ з в городі й вирішили:}

_{— Це вже підходить смерть від голоду, а від князя допомоги немає. То чи краще нам помирати? Здамося печенігам: когось залишать живим, а кого й умертвлять; адже помираємо з го­лоду.}

    _{А один старець, який не був на вічі тому, і запитує:}

_{— Заради чого було віче?}

    _{І люди повідали йому, що завтра хочуть усі здатися печенігам. Се почувши, послав він за старійшинами городськими і сказав їм:}

_{— Чув я, що ви хочете здатися печенігам.}

    _{Вони ж сказали:}

_{— Не витерплять люди голоду.}

    _{Тоді він і каже їм:}

_{— Послухайте мене, не здавайтеся ще днів три, а що я вам звелю, — зробіть.}

    _{І вони пообіцяли послухати.}

    _{І сказав їм старець:}

_{— Зберіть по жмені вівса, або пшениці, або висівок. — І вони, радо пішовши, зібрали.}

    _{І звелів тоді жінкам зробити бовтанку, з якої варять кисіль, і наказав викопати колодязь, і поставити туди діжку, і налити в неї тієї бовтанки. І звелів старець викопати другий колодязь і поставити туди другу діжку, і звелів шукати меду. Вони ж, пі­шовши, узяли луб'янець⁴ і меду, що був схований у князівській медуші. І загадав він його рідко розбавити водою й вилити в діжку другого колодязя. Уранці ж послати за печенігами.}

    _{Городяни ж, прийшовши до печенігів, сказали:}

_{— Візьміть собі заложників наших, а ви підіть у город, щоб побачити, що діється в городі нашому.}

    _{Печеніги ж, зрадівши, подумали, що вони хочуть здатися, забрали в них заложників, а самі вибрали кращих мужів у ро­дах і послали їх у город, нехай роздивляться, що там діється.}

    _{І прийшли вони в город, і сказали їм люди:}

_{— Пощо губите нас? Коли зможете перестояти нас? Хоч стій­те й десять літ, то що ви можете нам зробити? Адже ми маємо їжу від землі. А якщо не вірите, то огляньте своїми очима.}

   _{І привели їх до колодязя, де ота бовтанка, і зачерпнули відром, налили в горшки й варили перед ними. А коли зварили кисіль, то, узявши їх, пішли з ними до другого колодязя, і зачерпнули сити⁵, і стали їсти спершу самі, а потім і печеніги. І здивували­ся ті, і сказали:}

_{— Не повірять наші князі, поки не поїдять самі.}

    _{Люди налили по корчазі⁶ бовтанки та сити з колодязів і подали печенігам.}

    _{Вони ж, прийшовши, розповіли про все це, і зваривши, їли кня­зі печенізькі й дивувалися. Забравши ж заложників своїх, а тих пустивши, знялися з-під города і забралися геть.} 

_{1. Печеніги — тюркські кочові племена, які в середині IX ст. осіли в при­чорноморських степах.}

_{2. Город — місто.}

_{3. Віче — народні збори.}

_{4. Луб'янець — посудина з кори дерева.}

_{5. Сита — мед, розведений водою, або медовий відвар на воді.}

_{6. Корчага — велика глиняна посудина з вузькою шийкою.}