...

Тема: зображення ліричної героїні твору, яка знайшла золоту підкову Діда Мороза, що здійснює бажання і мрії.

Ідея : прагнення здійснення бажань на новорічні свята, розуміння, що не можна залишати у себе чужу річ.

Композиція вірша.

Експозиція: «Була зима…Дідусь Мороз…загубив підкову».

Зав’язка: «підкову …не просту. А золоту... аж розгубились в небі літаки».

Кульмінація: «А я знайшла. Сказала їй: — Світи тут, на вікні. Щоб все мені збулося! —

Зійшлися і роззявили роти сімсот роззяв».

Розв’язка: «покладу підкову в чемодан…віддам підкову Діду…Роти закрили всі сімсот роззяв. І розійшлись... І полягали спати».

Художні засоби.

Епітети: зелений, рожевий, фіалковий сніг; сніг легкий і рівний.

Порівняння: підкову не просту, а золоту; таким, на місяць схожим; підкову не просту, золоту.  

Метафори: ішов сніг; Дід Мороз протрюхикав; серпиком лежала підкова; розгубились в небі літаки;

Персоніфікація:  літаки кричали, крильцями дрижали.

Риторичні оклики: «Мама!», «Щоб все мені збулося!».

          ПІДКОВА.

Була зима. Ішов зелений сніг.

За ним — рожевий. Потім — фіалковий.

І раптом протрюхикав на коні

Дідусь Мороз. І загубив підкову.

Та не просту. А золоту. Таким,

на місяць схожим, серпиком лежала. —

аж розгубились в небі літаки,

кричали: «Мама!» —

й крильцями дрижали.

А я знайшла. Сказала їй: — Світи

тут, на вікні. Щоб все мені збулося! —

Зійшлися і роззявили роти

сімсот роззяв. Стоять вони і досі...

Круг них світився то зелений сніг,

то голубий, то ніжно-фіалковий.

Вони стояли вперто, день при дні, —

зачарувала їх моя підкова.

Що ж, покладу підкову в чемодан,

куплю я шубу. А тоді поїду

в Лапландію. Хоч трішки і шкода,

вже так і буть — віддам підкову Діду.

Оце і все. А сніг звичайним став.

Легкий і рівний, пада, пада, пада...

Роти закрили всі сімсот роззяв.

І розійшлись... І полягали спати.

 

 

    

...