Пастушок узяв мішок не плечі та подався до своєї оселі. По дорозі він думав про те, як віддячити незвичайному дідусеві. Той не тільки допоміг вибратися з дивного міста (без поради старенького він був приреченим стати яянином), а ще залишив на згадку про себе цілий мішок дорогоцінного каміння.

    І от у голові козопаса визрів неабиякий план. На дідові самоцвіти він вирішив зібрати команду майстрів-будівельників. З ними відправився до знайомих скель. Зумисно всі посковзнулися і впали в глибоке провалля. А за мить опинилася на уже знайомій пастушкові площі великого міста і приступили до будівництва вежі. Майстри поралися, а пастушок кричав постійно «ти, ти, ти». Коли перша простора міцна вежа була побудована, майстри взялися до будівництва нової, а пастушок продовжував кричати.

    Спочатку яянини не звертали уваги на прибульців. Та збудована вежа дуже вирізнялася серед вузьких довгих веж, що швидко завалювалися. І це почало їх дивувати. Вони також намагалися кричати «ти, ти, ти», продовжуючи будувати  свої вежі. І чим більше яянини вимовляли це слово, тим краще в них виходило. А під такі крики і сім брам почали хитатися. А як впали ті сім брам, то зникла сила егоїзму, що панувала в країні. Яянини забули егоїстичне слово «я». Вони змінилися…

    Пастушок і майстри-будівельники радісні повернулися додому. А жителі від того часу дружно будують міцні оселі, разом працюють і відпочивають. Один одному догоджують, бо тепер розуміють, що один не може сам усе знати і вміти, і то найкраще.

Емма Андієвська «Казка про Яян» (план)

За яких обставин можна потрапити до країни яянинів