На уроці української літератури ми дізналися про давню легенду. У ній Бог багатьом народам дарував таланти, а дівчині-Україні дав чарівну пісню. Їх знає наш народ багато, вони відомі у багатьох країнах світу.

   У своїй уяві бачу гарну дівчину з довгою косою. На голові – віночок з різними квітами: маками, волошками, ромашками. Кольорові стрічки його зібралися у купку і звиваються нотним станом, на ньому ясніють квітучі нотки. Дівчина співає. Вона йде вузькою стежкою безмежної жовтої золотої ниви. А над нею блакитне небо, на ньому – жодної хмаринки. Таке чисте воно, як пісня, що лине із уст дівчини-України.

    Адже за легендою саме вона понесла з ясним обличчям і вірою дивовижну красу та силу пісні у народ.