Людина наділена розумом, тільки їй притаманне свідоме право вибору.
Вона часто стоїть перед цим питанням, розв’язання якого перед усім залежить від її внутрішнього світу. Дві суті не здатен вибрати жоден – батьків, їм завдячуємо тим, що привели нас у світ, та батьківщину, їй завдячуємо місцем народження, що знайшлося для нас. Хто дуже любить свій край, своє коріння, де б його не закинула доля, завжди матиме тугу за цією часточкою. Про любов до батьківщини співається у багатьох українських піснях. На жаль, багато дітей у світі позбавлені батьківської любові, тому щасливі ті, у кого є батьки. Сумно дивитися на людей, котрі забули своє коріння, свою мову, свої традиції. Четверта Божа заповідь говорить «люби батька і матір свою», вчить нас поважати своїх батьків, не засмучувати їх поганими вчинками, допомагати, прислухатися до їх мудрих порад.
Зростання у родині, де панує злагода, розуміння, пошана робить нас добрими людьми. Вірність же своїй батьківщині зберігає націю, пробуджує народ, ідентифікує її громадян.