Жанр: вірш.

Тема : зображення туги за рідним краєм.

Ідея: співчуття козакові, що не знайшов своєї долі.

Основна думка: наймиліше у рідній стороні.

Сталі епітети: синє море, неньку старенькую, молоду дівчину, шляхи биті.

Порівняння: тече вода в синє море, та не витікає.

Персоніфікація: грає море, грає серце, думка говорить.

Гіпербола: «пішов козак світ за очі».

Метафора: грає серце козацькеє, а журавлі летять собі додому ключами, шляхи биті заросли тернами.

Паралелізм: «Тече вода в синє море, та не витікає, шука козак свою долю, а долі немає»;

«Грає синє море, грає серце козацькеє»;

«Сидить козак на тім боці, грає синє море. Думав, доля зустрінеться – спіткалося  горе»;

«А журавлі летять собі додому ключами. Плаче козак — шляхи биті заросли тернами».

Звертання: «Куди ти йдеш, не спитавшись? На кого покинув батька, неньку старенькую, молоду дівчину?».

Оклики: Тяжко з ними жити!

Анафора:  Грає синє море,

               Грає серце козацькеє.

               Ні з ким буде поплакати,

               Ні поговорити.

ДУМКА

Тече вода в синє море,

Та не витікає,

Шука козак свою долю,

А долі немає.

Пішов козак світ за очі;

Грає синє море,

Грає серце козацькєє,

А думка говорить:

«Куди ти йдеш, не спитавшись?

На кого покинув

Батька, неньку старенькую,

Молоду дівчину?

На чужині не ті люде —

Тяжко з ними жити!

Ні з ким буде поплакати,

Ні поговорити».

Сидить козак на тім боці,

Грає синє море.

Думав, доля зустрінеться —

Спіткалося горе.

А журавлі летять собі

Додому ключами.

Плаче козак — шляхи биті

Заросли тернами.