Загрузка...

Жанр: соціально-побутова козацька пісня. 

Тема: розповідь про сумну долю козака, який поїхав на війну та загинув на чужині. 

Ідея: уславлення вірності козака своєму військовому обов’язку, захоплення патріотизмом та засудження війни. 

Основна думка: завжди пам’ятати тих, хто загинув за рідну землю, заради кращого майбутнього. 

 

Образи: молодий козак; зелененький явір, червона калинонька, висока могила, пташки, кінь вороненький. 

 

Художні засоби.

Постійні епітети: козак молоденький, кінь вороненький, високу могилу, червону калину, рідну Україну. 

Уособлення (персоніфікація): «вода корінь миє», «пташки…приносити вісті».

Метафори: «явір… в воду похилився», «вода корінь миє», «…серденько ниє», навіки покинув.

Повтори (єдинопочаток): «Не …», «Ой…», «Звелів собі…», «Будуть…».

Звертання: «Не хилися, явороньку…», «Не журися, козаченьку…».

Риторичні оклики: «Не хилися, явороньку, Ще ти зелененький!» «Не журися, козаченьку, Ще ти молоденький!» «Не рад козак журитися — Так серденько ниє!» «Будуть мені приносити З України вісті!» 

Зменшувально-пестливі слова: «пригодонька»,«явороньку», «зелененький», «козаченьку», «молоденький», «серденько», «вороненький», «калиноньку». 

Художній паралелізм: «Стоїть явір над водою, в воду похилився; На козака пригодонька — козак зажурився»; «Не хилися, явороньку, ще ж ти зелененький; Не журися, козаченьку, ще ж ти молоденький!»; «Не рад явір хилитися, вода корінь миє! Не рад козак журитися, так серденько ниє!».

Протиставлення (антитеза): «Стоїть явір над водою, в воду похилився», «Ой приїхав з України…Ой поїхав на чужину…».. 

 

Кількість строф: сім.

Рими: похилився – зажурився, зелененький – молоденький, миє – ниє, молоденький – вороненький, загинув – покинув, могилу – калину, їсти – вісті. 

 

Твір умовно поділяється на дві частини: сум молодого козака напередодні від’їзду та його трагічна загибель на чужині у боротьбі за свою милу Україну. 

 

СТОЇТЬ ЯВІР НАД ВОДОЮ, В ВОДУ ПОХИЛИВСЯ

Стоїть явір над водою, в воду похилився; 

На козака пригодонька — козак зажурився. 

 

Не хилися, явороньку, ще ж ти зелененький; 

Не журися, козаченьку, ще ж ти молоденький! 

 

Не рад явір хилитися, вода корінь миє! 

Не рад козак журитися, так серденько ниє! 

 

Ой приїхав з України козак молоденький, — 

Оріхове сіделечко, ще й кінь вороненький. 

 

Ой поїхав на чужину та там і загинув, 

Свою рідну Україну навіки покинув. 

 

Звелів собі насипати високу могилу, 

Звелів собі посадити червону калину: — 

 

Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти, 

Будуть мені приносити з України вісті!

   

Загрузка...