«Пісня про рушник» 

Рідна мати моя, ти ночей недоспала,

І водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя дала.

 

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

 

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

І зелені луги, й солов'їні гаї,

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші твої.

 

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші блакитні твої.

 

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, і вірна любов.

 

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

                                         (А. Малишко)

 

Рід літератури: лірика.

Жанр: вірш.

Вид лірики: філософська.

Тема: розповідь ліричного героя-сина про материнську любов, гімн материнству.

Ідея: уславлення материнської любові, заклик шанобливо ставитись до матерів. 

Основна думка: материнський рушник для дитини — щастя, доля, любов. 

Епітети: далека дорога, солов'їні гаї, незрадлива ласкава усмішка, засмучені очі, очі хороші, тихім шелесті. 

Персоніфікація: "цвіте доріжка,... луги,... гаї,... усмішка,... очі", "щебетання дібров", "оживе... дитинство, й розлука, і вірна любов".

Порівняння: "простелю, наче долю".

Звертання: «Рідна мати моя».

Рефрен: " І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя... ", " І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші...", " І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: І дитинство, й розлука...".

Анафора: "І ...".

Образ-символ: рушник (оберіг родини), дорога (життєва дорога), мати (любов, турбота).

Віршовий розмір: чотиристопний анапест 

Я   | візь  |му|той| руш|ник, | про  |сте|лю, | на|че| до|лю,

В ти|хім   |ше|ле |сті   |трав,| в ще |бе |та  |нні|діб|ров.

UU— | UU—| UU—| UU—| U

UU— | UU— |UU—| UU—| 

Строфа: чотиривірш (катрен) із двовіршем (рефреном, або приспівом). 

Кількість строф: дві.

Римування: перехресне (абаб).