ДОЗВІЛЛЯ МОЛОДІ

Зрубав хлопець калиноньку та зробив сопілку,

її голос калиновий причарував дівку.

Ой ніхто так не заграє, як Іван, весело,

Іванкову сопілочку чути на все село.

Сопілочко калинова, мала та тоненька.

Чую тебе з полонини, така-сь голосненька.

Сопілочка калинова, ясенове денце,

Не сопілка тото грає, а любкове серце.

Ой де тота сопілочка, де тота, де тота,

Що ми з ночі пищалала коло мого рота?

В сопілочку калинову або із явора

Заграєш ми, мій миленький, коли буду хвора.

Ой бодай ся розколола сопілочка тота,

Що так сумно сопілкала коло мого плота.

Ой бодай ся розколола сопілка верчена,

Через тоту сопілочку ходжу засмучена.

Ой заграю у сопілку та півкну в листочок,

Вчує любка, зрозуміє: йде її любочок.

Ой заграю у сопілку, заграю, заграю,

Вчує мене моя любка, що живе на плаю (стежка).

Сопілочка калинова з шістьма воронками

Тверду любов ізчинила, любку, межи нами.

Сопілочка калинова, з черешні обручки,

Ой у любка до сопілки золотенькі ручки!

Тема: зображення веселого дозвілля молоді.

Основна думка: заклик весело та цікаво організовувати дозвілля.

Жанр: родинно-побутова коломийка.

Художні засоби.

Постійні (сталі) епітети: «золотенькі руки».

Епітети: «голос калиновий».

Персоніфікація: «голос причарував», «грає … серце», «сумно сопілкала»,  «сопілочка любов ізчинила».

Порівняння: «Ой ніхто так не заграє, як Іван, весело».

Пестливі слова: калиноньку, сопілочку, тоненька, голосненька, миленький, любочок, золотенькі.

Гіпербола: «сопілочку чути на все село».

Риторичне звертання: «Сопілочко калинова, …».

Риторичне запитання: «Ой де тота сопілочка, де тота, де тота, Що ми з ночі пищалала коло мого рота?»

Повтор (тавтологія): «Ой заграю у сопілку, заграю, заграю…», «Ой де тота сопілочка, де тота, де тота».

Повтор (анафора, єдтнопочаток): «Сопілочка калинова …», «Ой бодай ся розколола сопілочка…», «Ой заграю у сопілку …», «Ой …».

Антонімічна пара: «Не сопілка тото грає, а любкове серце».

Оклики: «Ой у любка до сопілки золотенькі ручки!».

Кількість строф: дванадцять.

Будова рядка: розмір (так званий коломийковий вірш) 14 складів (4 + 4 + 6) • 2

Зру – бав хло – пець / ка – ли – нонь – ку // та     зро – бив  со – пі – лку,

   ї – ї      го – лос   /  ка – ли – но – вий  // при – ча – ру – вав   дів – ку.

U U — U | U — U U ||  U U — U  — U

U U — U | U — U U ||  U U — U  — U

Рими: сопілку – дівку, весело – село, тоненька – голосненька, денце – серце, тота – рота – плота, явора – хвора, верчена – засмучена, листочок – любочок, заграю – плаю, воронками – нами, обручки – ручки.