Попробуємо дещо систематизувати інформацію про Чернечу гору та музей Тараса Шевченка в м. Каневі.

     Виконуючи волю поета, 22 травня 1861 року друзі перепоховали Шевченка у Каневі на Чернечій горі. Згодом люди наносили каміння та укріпили могилу як курган, поставили дерев'яний хрест (звалився у жовтні 1882 року), відтоді народ почав називати гору Тарасовою.

   З часом могила прийшла в запустіння, бо тільки в липні 1884 року (через 23 роки після смерті поета) уряд дозволив  встановити монументальний чавунний пам'ятник-хрест за проектом академіка архітектури Віктора Сичугова та під  керівництвом інженера Олексія Якубенка була впорядкована могила.

    17 листопада 1891 року Варфоломій Шевченко (троюрідний брат поета) за 100 карбованців сріблом викупив ділянку (півдесятину, що дорівнює 1,09 га : 2 ≈ 0,545 га ≈ 54,5 соток) біля могили, котру раніше доводилось орендувати у Міської думи, та подарував місту Каневу з умовою заборони забудування або перетворення на кладовище. Була збудована тільки хата для сторожа, у якій половина призначалась під кімнату для відвідувачів, так звану «Тарасову світлицю» та дерев'яні сходи до могили.

   10 червня 1918 року гетьманат Української Держави визнав могилу Тараса Шевченка національною власністю.

   Влітку 1923 року радянська влада змінила хрест на могилі Шевченка на тимчасовий пам'ятник – бюст (проект скульптора Каленика Терещенка).

    20 серпня 1925 року територія стала заповідною, були створені науково-освітній заповідник на Тарасовій горі «Могила Тараса Шевченка» та природничий Канівський заповідник в районі сусідніх гір, а в результаті проведених заходів загальна площа заповідної території розширилася до 10 га.

   18 червня 1939 року на могилі поета (у 125-у річницю з дня народження)  відкрили новий бронзовий пам'ятник (скульптор — Матвій Манізер, архітектор — Євген Левінсон).

    Також відкрився літературно-меморіальний музей Тараса Шевченка (архітектори — Василь Кричевський і Петро Костирко), перший символічний камінь якого був закладений ще 11 квітня 1934 року.

   У воєнні роки музей був розграбований фашистами.

   У мирний час 31 травня 1964 року на Тарасовій горі відбулося свято (150-а річниця з дня народження), учасники якого  поклали на могилу 150 вінків та посадили на Тарасовій горі 150 пам'ятних дубків.

    У 1977 році були збудовані сходи (загальна довжина складає 200 метрів) з оглядовими майданчиками (архітектори А. Мощенський і О. Ренькас).

Комплекс набув сучасного вигляду.

У його музеї зберігається 35 тисяч експонатів.

    У 1991 році була відтворена, а в 2010 реконструйована, «Тарасова світлиця» — перший народний музей Тараса Шевченка.

                                                                (за матеріалами інтернету).