На мою думку, повість Андрія Чайковського «За сестрою» є актуальною сьогодні. Звичайно, було б краще, щоб такий твір був тільки історичним нагадуванням про важке минуле нашого народу, оспівуванням мужності козаків та їх нащадків. На жаль, можна побачити багато спільного між подіями повісті та сьогодення.
У минулому народ на наших землях сильно потерпав від підступного зовнішнього ворога, який загарбував чужі території. Сьогодні усталений поділ міжнародного співіснування теж порушила сусідня держава, звичайно, такими діями ставши зовнішнім ворогом.
Своїми набігами татари вбивали людей, палили хати, спустошували землю, захоплювали полонених. Така ж спустошена земля нашого краю там, де тепер іде війна, а її жителі введені в оману та приречені на страждання. Харциз Карим продав Павлуся татарам, а тамтешні нові харцизяки, незважаючи на простих людей, теж думають тільки про своє збагачення. Безіменні могили, полонені – це трагічні будні зони воєнних дій на сході нашої держави.
Козаки захищали від загарбників рідні землі. Україна теж, поступившись ядерною зброєю, під гарантії важних держав мала свій визначений кордон. Чи можна прирівняти до козаків тих, хто шматує свою землю, закликаючи чужу країну? Звичайно, ні. Відповідь очевидна: воїни, добровольці, волонтери кують невмирущу славу про новітніх героїв в історії України.
Захоплює своєю відвагою Павлусь, готовий на все, заради люблячої сестри Ганнусі. Сучасні герої теж проявляють приклади самовідданого героїзму заради єдиної України. Ними маємо по праву гордитися.