ЧАСТИНА ІX. Нарешті можна повернутися додому.
Композиція.
Експозиція: безсніжна зима на чужині.
Зав’язка: тривожне чекання повернення ханового сина.
Розвиток дії: переживання хлопця та хана Девлет-Гірея, повернення Мустафи-аги.
Кульмінація: хан дає волю Павлусеві та Ганнусі.
Розв'язка: Павлусь просить волю для Остапа Швидкого, сльози радості.
Що мене найбільше вразило у дев'ятій частині повісті «За сестрою»?
У дев'ятій частині повісті «За сестрою» мене найбільше вразив діалог Павлуся з ханом наприкінці твору.
Позаду було невільницьке приниження та страждання хлопця, дуже далеко знаходилось село Коджамбак. Здавалося можна забути всі лиха, а думати тільки про найшвидше повернення додому. Благородний хлопець не може залишитися байдужим до долі Остапа Швидкого, адже раніше собі «поклявся віддячитись йому». Земляк-невільник у свій час проявив до Павлуся найбільше співчуття, «був рідним батьком», «завивав…рани», підтримував щирим словом. Тепер хлопець наважився попросити волю для невільника-друга.
Хан, вдячний за врятованого сина, сказав: «Добре в тебе серце, мій хлопче! Остап Швидкий, невільник, вернеться з тобою в Україну». Адже для всіх найкращим є вільне життя в рідному краї.