План характеристики батька Панаса Дем'яновича.
1. Батьки – найдорожчі люди для Михайлика.
2. Портретна характеристика.
3. Риси характеру: працьовитий, добрий, турботливий, хазяйновитий, мудрий.
4. Життєва мудрість батька.
5. Вчинки персонажа – вияв великої батьківської любові.
6. Вплив батьків на майбутнє Михайлика.
Характеристика образу батька за повістю «Гуси-лебеді летять»
В автобіографічній повісті Михайло Стельмах з великою вдячністю згадує про своїх невтомних батьків: «Моїм батькам — Ганні Іванівні й Панасу Дем'яновичу з любов'ю і зажурою».
На початку твору дізнаємося, як бідна родина з хвилюванням чекає листів від свого годувальника, що змушений був покинути свою землю та пішов воювати. Усе змінилося з поверненням додому. За час розлуки хлопчик не впізнає батька, проте під час зустрічі «все тісніше притуляє мене до себе високий широкоплечий чоловік в коротко підстриженими вусами» і «тепло-тепло стає мені на грудях цього дужого незнайомого і наче знайомого селянина». Працьовитий, добрий, турботливий та мудрий Панас Дем’янович став надійною опорою та охороною в житті хлопчика.
При усіх нестатках він відчував свою велику відповідальність, щоб здібний син міг навчатися: «Сніг не сніг, а вчитися треба». Батьківська життєва мудрість учила розрізняти добро та зло: «головне — … чиста совість»
Вчинки Панаса Дем’яновича – вияв великої батьківської любові. Хазяйновитий хлібороб важко працює на землі, щоб прогодувати свою сім'ю. Прививає любов до праці та рідної землі синові, «поставив мене, малого, радісного і схвильованого, до плуга, а сам став біля коней». У зимові дні «тато заносив мене у школу, а після уроків знову загортав у кирею і ніс додому». При першій можливості купив синові чоботи на ярмарку. А згодом продав корову, яка годувала бідну родину, щоб Михайлик міг продовжити навчання.
Попри злидні убогого життя завдяки любові та піклуванню своєї родини допитливий хлопчик Михайлик виріс порядною та шанованою людиною – відомим письменником.
Цитатна характеристика батька Панаса Дем’яновича
|
Портретна характеристика |
«У батька од безсилля і злості повивались намороззю очі, а в жилах на скронях більшало крові». «Все тісніше притуляє мене до себе високий широкоплечий чоловік в коротко підстриженими вусами». «Тепло-тепло стає мені на грудях цього дужого незнайомого і наче знайомого селянина» |
|
Працьовитий, хлібороб |
«Хмари йдуть на нас, громи обвалюються над нами, блискавки падають перед нами і за нами, а ми собі оремо та й оремо поле». «Нескоро батько отягнувся на стару корівчину, яку поставив у засторонку біля хижки» |
|
Переживає за майбутнє сина |
«Якби можна було руки віддати під заставу, віддав би до останнього пальця, а сам би пішов по ярмарках за жебрацьким хлібом». «Згодом батько змирився, що йому й далі доведеться вбожіти — продав корівчину, а я пішов учитися…» |
|
Турботливий |
«Другого дня тато взяв мене, обстриженого, накупаного і зодягненого в нову сорочку і штанці, за руку і повів до школи» |
|
Відчуває відповідальність за навчання сина |
«Сніг не сніг, а вчитися треба». «Дарма, — заспокоїв її батько. — Тепер такий час, що не чоботи головне». «Отак перші дні зими тато заносив мене у школу, а після уроків знову загортав у кирею і ніс додому» |
|
Мудрий |
«Тепер головне — свіжа сорочка і чиста совість, — посміхнувся батько» |
|
Купує на ярмарку синові чоботи |
«Ось дивись! — він потрусив киреєю і на підлогу упали справжнісінькі чоботята» |