План характеристики батька Панаса Дем'яновича.
1. Дідусь Дем’ян — представник старшого покоління.
2. Володіє ремеслом стельмаха, майстер на всі руки.
3. Портретна характеристика персонажа.
4. Життєва мудрість діда – дороговказ для онука.
5. Риси характеру: працьовитий, добрий, турботливий, авторитетний, життєрадісний, справедливий.
6. Вчинки персонажа – вияв великої любові до родини.
7. Роль дідуся у вихованні онука.
Характеристика образу дідуся Дем'яна за повістю «Гуси-лебеді летять».
Дідусь Дем'ян – представник старшого покоління Стельмахів. Його яскраво змалював письменник у своїй автобіографічній повісті «Гуси-лебеді летять». Народився Дем'ян кріпаком, потім отримав волю. У розстрочку на сорок дев'ять років викупив частину землі поміщика, праця на якій годувала всю родину.
Гарне ремесло в працьовитих руках також допомагало в житті, адже «залізо й дерево аж співали в діда, поки сила не повиходила з його рук». Уже будучи старим допомагав іншим своїм ремеслом стельмаха. З гордістю згадує письменник, що «серед майстрового люду найбільшої слави зажив мій дід Дем'ян, якого знав увесь повіт». «Чого тільки не вмів … дідусь!». Майстер на всі руки вправно робив і січкарню, і вітряк, і машину зумів завести.
Незважаючи на бідне життя дідусь був веселим чоловіком, любив пожартувати. «Він дуже гарно сміється». «Мов сіро-блакитнаві, побризкані росою безсмертники, оживають старі очі», переповнені добротою до простих, таких як він, людей. Але сердито проявляє норов у відповідь на небажання пана платити за роботу. Відважний та непримиренний до будь-якої несправедливості: «Не поріж, то знов стоятимуть біля панської кам'яниці, хай там тільки одне горе стоїть!» .
Хоч дід був малограмотним, але свій багатий життєвий досвід та правду, традиції від діда-прадіда залюбки передавав онуку. Це він прививав йому любов до природи своїми цікавими розповідями, повними таємниць. Довго міркував та уявляв Михайлик, як «принесли нам лебеді на крилах життя». «Зорі віщують, — і знову якась таємниця вчувається … в дідових словах» для допитливого онука. «Сто друзів — це мало, один ворог — це багато!..» – така мудра характеристика чекала поганих людей з дідових уст.
Дідусь Дем'ян працьовитий, добрий, турботливий, авторитетний, життєрадісний, справедливий.
Його риси проявляються у багатьох гарних вчинках – вияві великої любові до родини. Він власними руками майструє подарунки. Мов справжнісінький, дерев'яний іграшковий вітряк з лебедями на вершечку, приніс багато радості Михайликові. «Дідусь знає, що я дуже люблю гарячий підпалок, він бере його прямо з чорної пательні, ломить на чотири шматки і одну четвертину, що аж димить, подає мені». Бере зі собою в Майдан, на рибалку, багато спілкується зі здібним онуком, котрий «одчайдух і весь удався в нього». Дід поважає свою дружину, засуджує погане ставлення знайомих до своїх жінок: «Де ж це видано так жалувати в селянстві жінку, як жалував він?». З розумінням сприймає усіх інших: «Знов почалось бабське чаклування». Не може натішитися онуком. Тому в бідній родині Стельмахів панує злагода та любов.
Дідусь відіграв велику роль у вихованні Михайлика. Завжди вірив, що здібного онука чекає краще майбутнє: «дід говорить, що з мене щось буде». Його слова «будеш іти межи люди і вибивати іскри…» стали пророчими у житті Михайлика – майбутнього учителя та відомого письменника Михайла Стельмаха.
Цитатна характеристика дідуся Дем'яна.
|
Портретна характеристика |
«Мов сіро-блакитнаві, побризкані росою безсмертники, оживають старі очі. Дід ошелешено підкидає вгору брови, потім одгетькує мене вільною рукою і починає сміятись. Він дуже гарно сміється, хапаючись руками за тин, ворота, ріжок хати чи дерево, а коли нема якоїсь підпірки, тоді нею стає його присохлий живіт. В таку хвилину вся дідова постать перехитується, карлючки вусів одстовбурчуються, з рота вириваються клекіт і «ох, рятуйте мою душу», з одежі осипається дерев'яний пилок, а з очей так бризкають сльози, що хоч горня підставляй під них» |
|
Мудрий, має життєвий досвід |
«От і принесли нам лебеді на крилах життя». «Сто друзів — це мало, один ворог — це багато!..» «Зорі віщують, — і знову якась таємниця вчувається мені в дідових словах» |
|
Старий |
«Залізо й дерево аж співали в діда, поки сила не повиходила з його рук» |
|
Працьовитий, має в руках ремесло стельмаха (майстер, який робить вози, сани, колеса і т. ін) |
«У його руці весело поблискує струг, яким він донедавна вистругував шпиці» «Йде до вчорнілої катраги майструвати колеса».
|
|
Має «золоті» руки, майстер на всі руки |
«Чого тільки не вмів мій дідусь! Треба десь зробити січкарню, драча, крупорушку чи керата, — співаючи, зробить, дайте тільки заліза, дерева». «А хочете вітряка, то й вітряка вибудує під самі хмари; у кузні вкує сокиру, у стельмашні злагодить воза й сани, ще й дерев'яні квіти розкидає по них». «Помордувався, помарудився дідусь біля машини, і вона ожила: запчихала, загула, затремтіла й поїхала». |
|
Підтримує внука |
«Тому дід зауважив, що я одчайдух і весь удався в нього, а мати сказала, що — в оглашенного». «А завтра, дитино, як доживемо дня, підстрижу тебе, візьму за руку та й підемо до школи» |
|
Має повагу односельців |
«Серед майстрового люду найбільшої слави зажив мій дід Дем'ян, якого знав увесь повіт» |
|
Справедливий, непримиренний до несправедливості, відважний |
«Тоді мій дід і показав свій норов: уночі відікрав у пана апостолів і порізав їх на дрова». «Не поріж, то знов стоятимуть біля панської кам'яниці, хай там тільки одне горе стоїть!» |
|
Вірить у гарне майбутнє здібного внука |
«Дід говорить, що з мене щось буде». І мені згадалися дідові слова: «Будеш іти межи люди і вибивати іскри…» |
|
Знає народні пісні, любить співати |
«Незабаром він сидів у теплій кумпанії за столом і прямо на заіржавлені оселедці вибивав із кременю іскри ще й виводив свою улюблену» |
|
Поважав свою дружину |
«Де ж це видано так жалувати в селянстві жінку, як жалував він?» |
|
Добре ставлення до людей |
«Але жодна крихітка житейського бруду не виповзла з двору моїх дідів, недобре слово з їхніх уст не торкнулося жодної людини» |
|
Дарує внукові подарунки, зроблені своїми руками |
«Для тебе ж старався, — віддає мені іграшку дідусь. — А тепер біжи до хати». «Нарешті, мружачись, я підводжуся з вузенького ясенового тапчанчика, якого змайстрував для мене дідусь» |
|
Турботливий |
«Дідусь знає, що я дуже люблю гарячий підпалок, він бере його прямо з чорної пательні, ломить на чотири шматки і одну четвертину, що аж димить, подає мені» |
|
Сміливий при зустрічі з вершниками |
«Доброго здоров'я, коли людина добра, — відповідає дід. В його голосі не чути ні страху, ні тривоги» |