План характеристики батька Панаса Дем'яновича.

1. Дідусь Дем’ян — представник старшого покоління.

2. Володіє ремеслом стельмаха, майстер на всі руки.

3. Портретна характеристика персонажа.

4. Життєва мудрість діда – дороговказ для онука.

5. Риси характеру: працьовитий, добрий, турботливий, авторитетний, життєрадісний, справедливий.

6. Вчинки персонажа – вияв великої любові до родини.

7. Роль дідуся у вихованні онука.

 

Характеристика образу дідуся Дем'яна за повістю «Гуси-лебеді летять».

    Дідусь Дем'ян – представник старшого покоління Стельмахів. Його яскраво змалював письменник у своїй автобіографічній повісті «Гуси-лебеді летять». Народився Дем'ян кріпаком, потім отримав волю. У розстрочку на сорок дев'ять років викупив частину землі поміщика, праця на якій годувала всю родину.

    Гарне ремесло в працьовитих руках також допомагало в житті, адже «залізо й дерево аж співали в діда, поки сила не повиходила з його рук». Уже будучи старим допомагав іншим своїм ремеслом стельмаха. З гордістю згадує письменник, що «серед майстрового люду найбільшої слави зажив мій дід Дем'ян, якого знав увесь повіт». «Чого тільки не вмів … дідусь!». Майстер на всі руки вправно робив і січкарню, і вітряк, і машину зумів завести.

   Незважаючи на бідне життя дідусь був веселим чоловіком, любив пожартувати. «Він дуже гарно сміється». «Мов сіро-блакитнаві, побризкані росою безсмертники, оживають старі очі», переповнені добротою до простих, таких як він, людей. Але сердито проявляє норов у відповідь на небажання пана платити за роботу. Відважний  та непримиренний до будь-якої несправедливості: «Не поріж, то знов стоятимуть біля панської кам'яниці, хай там тільки одне горе стоїть!» .

    Хоч дід був малограмотним, але свій багатий життєвий досвід та правду, традиції від діда-прадіда залюбки передавав онуку. Це він прививав йому любов до природи своїми цікавими розповідями, повними таємниць. Довго міркував та уявляв Михайлик, як «принесли нам лебеді на крилах життя». «Зорі віщують, — і знову якась таємниця вчувається … в дідових словах» для допитливого онука. «Сто друзів — це мало, один ворог — це багато!..» – така мудра характеристика чекала поганих людей з дідових уст.

  Дідусь Дем'ян працьовитий, добрий, турботливий, авторитетний, життєрадісний, справедливий.

  Його риси проявляються у багатьох гарних вчинках – вияві великої любові до родини. Він власними руками майструє подарунки. Мов справжнісінький, дерев'яний іграшковий вітряк з лебедями на вершечку, приніс багато радості Михайликові.  «Дідусь знає, що я дуже люблю гарячий підпалок, він бере його прямо з чорної пательні, ломить на чотири шматки і одну четвертину, що аж димить, подає мені». Бере зі собою в Майдан, на рибалку, багато спілкується зі здібним онуком, котрий «одчайдух і весь удався в нього». Дід поважає свою дружину, засуджує погане ставлення знайомих до своїх жінок: «Де ж це видано так жалувати в селянстві жінку, як жалував він?». З розумінням сприймає усіх інших: «Знов почалось бабське чаклування». Не може натішитися онуком. Тому в бідній родині Стельмахів панує злагода та любов.

     Дідусь відіграв велику роль у вихованні Михайлика. Завжди вірив, що здібного онука чекає краще майбутнє: «дід говорить, що з мене щось буде». Його слова «будеш іти межи люди і вибивати іскри…» стали пророчими у житті Михайлика – майбутнього учителя та відомого письменника Михайла Стельмаха.

 

 Цитатна характеристика дідуся Дем'яна.

Портретна характеристика

«Мов сіро-блакитнаві, побризкані росою безсмертники, оживають старі очі. Дід ошелешено підкидає вгору брови, потім одгетькує мене вільною рукою і починає сміятись. Він дуже гарно сміється, хапаючись руками за тин, ворота, ріжок хати чи дерево, а коли нема якоїсь підпірки, тоді нею стає його присохлий живіт. В таку хвилину вся дідова постать перехитується, карлючки вусів одстовбурчуються, з рота вириваються клекіт і «ох, рятуйте мою душу», з одежі осипається дерев'яний пилок, а з очей так бризкають сльози, що хоч горня підставляй під них»

Мудрий, має життєвий досвід

«От і принесли нам лебеді на крилах життя».

«Сто друзів — це мало, один ворог — це багато!..»

«Зорі віщують, — і знову якась таємниця вчувається мені в дідових словах»

Старий

«Залізо й дерево аж співали в діда, поки сила не повиходила з його рук»

Працьовитий, має в руках ремесло стельмаха (майстер, який робить вози, сани, колеса і т. ін)

«У його руці весело поблискує струг, яким він донедавна вистругував шпиці»

«Йде до вчорнілої катраги майструвати колеса».

 

Має «золоті» руки, майстер на всі руки

«Чого тільки не вмів мій дідусь! Треба десь зробити січкарню, драча, крупорушку чи керата, — співаючи, зробить, дайте тільки заліза, дерева».

«А хочете вітряка, то й вітряка вибудує під самі хмари; у кузні вкує сокиру, у стельмашні злагодить воза й сани, ще й дерев'яні квіти розкидає по них».

«Помордувався, помарудився дідусь біля машини, і вона ожила: запчихала, загула, затремтіла й поїхала».

Підтримує внука

«Тому дід зауважив, що я одчайдух і весь удався в нього, а мати сказала, що — в оглашенного».

«А завтра, дитино, як доживемо дня, підстрижу тебе, візьму за руку та й підемо до школи»

Має повагу односельців

«Серед майстрового люду найбільшої слави зажив мій дід Дем'ян, якого знав увесь повіт»

Справедливий, непримиренний до несправедливості, відважний

«Тоді мій дід і показав свій норов: уночі відікрав у пана апостолів і порізав їх на дрова».

«Не поріж, то знов стоятимуть біля панської кам'яниці, хай там тільки одне горе стоїть!»

Вірить у гарне майбутнє здібного внука

«Дід говорить, що з мене щось буде».

І мені згадалися дідові слова: «Будеш іти межи люди і вибивати іскри…»

Знає народні пісні, любить співати

«Незабаром він сидів у теплій кумпанії за столом і прямо на заіржавлені оселедці вибивав із кременю іскри ще й виводив свою улюблену»

Поважав свою дружину

«Де ж це видано так жалувати в селянстві жінку, як жалував він?»

Добре ставлення  до людей

«Але жодна крихітка житейського бруду не виповзла з двору моїх дідів, недобре слово з їхніх уст не торкнулося жодної людини»

Дарує внукові подарунки, зроблені своїми руками

«Для тебе ж старався, — віддає мені іграшку дідусь. — А тепер біжи до хати».

«Нарешті, мружачись, я підводжуся з вузенького ясенового тапчанчика, якого змайстрував для мене дідусь»

Турботливий

«Дідусь знає, що я дуже люблю гарячий підпалок, він бере його прямо з чорної пательні, ломить на чотири шматки і одну четвертину, що аж димить, подає мені»

Сміливий при зустрічі з вершниками

«Доброго здоров'я, коли людина добра, — відповідає дід. В його голосі не чути ні страху, ні тривоги»