Спробуємо відтворити реальну послідовність подій життя Климка, адже вона дещо відрізняється від викладу подій у повісті, коли хлопчик іде по сіль та згадує у важкій дорозі своє життя.

Реальна послідовність подій в житті Климка:

1. Климко осиротів. Потім хлопчик живе в бараку на станції у дядька Кирила - машиніста великого паровоза ФД.

2. Зранку його будить хлібозавод (їхала до пекарні порожня зелена будка з написом «Хліб», запряжена конями)  і водовоз (до барака з гуркотом і хлюпотом у довгому бочонку на чотирьох колесах під'їздив водовоз).

3. Климко знайомиться зі станційним аптекарем Бочонком, до школи біг через базар, щоб послухати таємничі аптекарські терміни аптекаря.

4. Війна докотилась до краю, де жив Климко, а бомба попала в паровоз дядька, загибель та поховання дядька Кирила.

5. Тітка Мотя пропонує Климкові жити в неї, не по-дитячому самостійний Климко відмовляється від допомоги.

6. Через два дні після смерті дядька Кирила Бочонок приходить до самотнього хлопця, дає червоні тридцятки для покупки хліба.

7. Серпневого дня німецькі літаки бомбили станцію, бомба влучила в барак. Климко залишився без житла.

8. Хлопчик знайшов собі притулок у невеличкій кімнатці на шахтній сортувальні, де була колись вагова. Дві ночі Климко спав на голому столі й одбивався від пацюків палицею, стукаючи нею по стіні.

9. На третю ніч давній товариш Зульфат прогнав мишей, друзі облаштували житло ліжком та тирсою встелили підлогу. Зульфат часто бував у друга.

10. Через півмісяця зранку після короткого бою на станцію зі степу прийшли голодні італійці, які грабували населення. Через тиждень вони пішли геть і почався в селі голод.

11. Климко зі Зульфатом іде на базарний майдан, де люди вимінюють речі на їжу, сіль. Там зустрічаються зі вчителькою Наталією Миколаївною з маленькою дівчинкою Олею на руках, вчителька хотіла обміняти на харчі своє плаття, яке одівала лише двічі на рік: першого вересня і в останній день занять.

12. Учителька відмовляється віддати бороданю на возі плаття, Зульфат заступається за неї перед нахабою, хлопці пропонують їй свою допомогу. Перенесли учительські речі з пограбованої італійцями школи до вагової.

13. Їх чекає голодна зима, тому Климко розповідає Зульфатові про намір піти у недалекий Слов’янськ по сіль, щоб потім обмінювати її на їжу. Залишивши листа учительці, вдосвіта відправляється в дорогу.

14. Хлопчик іде попрощатися у виселок до Бочонка, який нагодував Климка борщем, радить у дорозі триматися добрих людей. Його зла скупа жінка догнала хлопчика з шістьма сухарями на дорогу, не дуже свіжими.

15. Першого дня йшлося весело. Перший сухар Климко розломив за двадцять п'ять кілометрів від станції, коли сів перепочити. Він виявився червивим, а ноги боліли нестерпно, тому вирішив іти повільно, через кожні п'ять-шість кілометрів відпочивати (щоб зменшити втому ніг, після перепочинку легенько розтирав, поляскав долонями і перші кілька кілометрів ішов помаленьку).

16. Климко переночував у скирті в степу, уночі снилась зграя жовтих воронів. Ранком наступного дня солдат-чех, котрий сидів на останньому возі німецького обозу, підійшов до скирти і побачив Климка, пожалів босоногу убогу дитину, дав вицвілу плащ-палатку з пачкою сухих  галет (сухі коржики з прісного тіста для споживання в дорожніх умовах) та маленьку коробочку солі.  

17. Климко пішов у напрямі білих гір, уже йшов восьму добу. Натрапив на картоплище та до обіду в спеку накопав п'ятдесят сім картоплин — великих, менших і зовсім дрібних, дванадцять найдрібніших з них спік та з'їв, відігрів ноги.

18.  За вибалком починалося містечко Артемівськ. Біля якогось двору  у чепурному виселку сів відпочити та спостерігав за горобцями на дереві, сподіваючись, що вони зіб'ють голодному хлопцеві яблучко. За містечком знову був степ і степ. Незабаром Климко побачив велике місто Слов’янськ у долині. У полі за 10 гонів (1 гін = 60 – 120 саженів, 1 сажень = 2,134 м) ночівля у старому курені на баштанищі. Настав початок жовтня. Босоногий Климко застудився, з шматків  плащ-палатки та соломи зробив собі онучі, щоб продовжити дорогу.

19. Климко вирішує зайти в місто на базар, щоб обміняти Бочонкові гроші, залишає тридцятку старій незнайомій бабусі. За гелету звірятко Зіночка ворожить хлопчикові. Там зустрічає шевця, котрий дарує справжнє взуття, дізнається про те, що Артемівськ зі станцією Сіль проминув (кілометрів п'ятдесят зайвих пройшов). Старий швець разом з Климком рятують від поліцаїв молоду дівчину під час облави.

20. Швець дає взуття жінці, що має сіль, пропонує Климкові провести тітку до її дому, де вона дасть солі. За три дні Климко в тітки Марина одужує. Вона пропонує йому залишитися, проте хлопчик не може, бо його чекають вдома. Тітка Марина садить його у вагон до інших біженців на товарний поїзд, що їде в Донбас.

21. На станції Дебальцеве німці, б'ючи біженців, висаджують їх з поїзда. До домівки залишилось кілометрів шістдесят. Другого дня підходив до станції, пішов швидшим шляхом вздовж колії. Німці стріляли по полоненому втікачеві, а ворожа куля обриває життєвий шлях Климка. До нього з переїзду біжить вірний друг Зульфат, котрий щодня виходив його зустрічати.