РАДІСТЬ

Ой, не знаю, що то за причина —

Переходжу обережно вулицю,

І весь час до мене радість тулиться,

Як безжурний вітрогон-хлопчина.

 

До міського руху ми не звикли,

А хлопчина рветься, як метелиця,

Ніби поле перед нами стелиться,

Ніби зникли авта й мотоцикли.

 

І сама я на ногах не встою,

Пролітаю між людьми похмурими,

Козачка1 вдаряю попід мурами

Бо хлопчина не дає спокою!

 

1 Козачок – танець

 

Тема: зображення життєрадісного настрою, ніжного ліризму та оптимізму  ліричної героїні

Головна думка: заклик бути життєлюбом та оптимістом («Пролітаю між людьми похмурими»)

Провідний мотив: радіти кожній миті та дивитися на труднощі оптимістично, щоб життя не було похмурим (прагнення переповнити кожну мить життя)

 

Рід літератури: лірика

Вид лірики: громадянська (патріотична)

Збірка: «О краю мій» (1999)

Жанр: вірш

 

Художні засоби

Епітети: безжурний вітрогон, людьми похмурими

Персоніфікація: «радість тулиться»

Метафора: «поле перед нами стелеться», «пролітаю між людьми», «козачка вдаряю»

Порівняння: «радість..., як безжурний вітрогон-хлопчина», «рветься, як метелиця, ніби поле перед нами стелиться, ніби зникли авта й мотоцикли»

Повтори (анафора, єдинопочаток): «Ніби поле перед нами стелиться, Ніби зникли авта й мотоцикли».

Риторичний оклик: «І сама я на ногах не встою … Бо хлопчина не дає спокою!»

 

Кількість строф: три

Вид строфи: катрен (чотиривірш)

Римування: кільцеве (АББА) 

Рими: причина – хлопчина, вулицю – тулиться, звикли – мотоцикли, метелиця – стелиться, встою – спокою, похмурими – мурами  

 

Композиційна будова вірша

1 До мене радість тулиться (життєрадісність знаходити в житті)

2 Ніби поле перед нами стелиться (оптимізм потребує широкого поля для діяльності та допомагає долати труднощі)

3 Пролітаю між людьми похмурими (всеперемагаюча життєва радість і оптимізм проти сірості)