ПЛОМІННИЙ ДЕНЬ

День прозорий мерехтить, мов пломінь,

І душа моя горить сьогодні.

Хочу жити, аж життя не зломить,

Рватись вгору чи летіть в безодню.

Хоч людей довкола так багато,

Та ніхто з них кроку не зупинить,

Якщо кинути в рухливий натовп

Найгостріше слово — Україна.

І тому росте, росте прокляття!

Всі пориви запального квітня

Неможливо в дійсність перелляти,

На землі байдужно-непривітній.

Хочу крикнуть в далечінь безкраю

І когось на допомогу кликать,

Бо душа моя сьогодні грає

І рушає на шляхи великі.

Хай мій клич зірветься у високість

І, мов прапор в сонці, затріпоче,

Хай кружляє, мов невтомний сокіл,

І зриває рідних і охочих!

Все чекаю на гарячий подих, —

Геній людський чи лише випадок, —

Щоб застиглі і покірні води

Забурлили водоспадом.

І коли закрутить непогода

І мене підхопить, мов піщину,

Хай несуть мене бурхливі води

Від пориву до самого чину¹!

^{1 Чин (заст.) – діяльність, дія}

                              (1932)

Тема: роздуми ліричної героїні про долю України, нації

Головна думка: «Хочу жити, аж життя не зломить…Хай мій клич зірветься у високість» (заклик до співвітчизників патріотично прозріти)

Провідний мотив: готовність продовжувати боротьбу за українську державність, патріотичне прозріння, прагнення переповнити кожну мить життя

Рід літератури: лірика

Вид лірики: громадянська

Збірка: «О краю мій» (1999)

Жанр: вірш

Художні засоби

Епітети: «день прозорий», «рухливий натовп», «найгостріше слово», «запального квітня», «землі байдужно-непривітній», «далечінь безкраю», «шляхи великі», «невтомний сокіл», «гарячий подих», «застиглі і покірні води», «бурхливі води».

Метафора: «день мерехтить», «душа горить», «кинути слово … в натовп», «росте, росте прокляття», «душа …грає і рушає на шляхи», «клич зірветься… затріпоче…закружляє …зриває», «закрутить непогода … підхопить»

Порівняння: «день… мов пломінь», «мов прапор в сонці, затріпоче», «кружляє, мов невтомний сокіл», «підхопить, мов піщину».

Протиставлення (антитеза): «рватись вгору чи летіть в безодню»

Риторичний оклик: «І тому росте, росте прокляття!», «Хай мій клич зірветься у високість ….і зриває рідних і охочих!», «І коли закрутить непогода …від пориву до самого чину!»

Інверсія: «Росте, росте прокляття», «На землі байдужно-непривітній», «І рушає на шляхи великі»

Повтор (тавтологія): «росте, росте», «жити, аж життя», «кликать … клич».

Повтор (рефрен): «Хочу …», «Хай …»

Кількість строф: сім

Вид строфи: катрен (чотиривірш)

Віршований розмір: п’ятистопний хорей з пірихієм

Хо | чу  | кри | кнуть | в да| ле   |чінь |без |кра | ю

І   | ко  |  гось|   на   |  до  | по  | мо   |гу   |кли | кать,

Бо| ду  | ша   |   мо   |  я   | сьо |  го  | дні | гра | є

І   | ру  | ша   |   є     |  на | шля| хи   |ве   | ли  | кі

∪∪/―∪/∪∪/―∪/―∪

∪∪/―∪/―∪/―∪/―∪

―∪/―∪/―∪/―∪/―∪

―∪/―∪/―∪/―∪/―∪

«Пломінний день» – це  рання поезія з виразним громадянським звучанням. Вірш про момент осмислення ліричною героїнею свого шляху в житті. Вона не хоче змиритися з гірким усвідомлення того, як мало для самих українців означає Україна. Адже лірична героїня у творах — це сама поетеса, а творчість — це її життя