Загрузка...

«ЧОМУ СКАЗАТИ, Й САМ НЕ ЗНАЮ …» 

Чому, сказати, й сам не знаю,

Живе у серці стільки літ

Ота стежина в нашім краю

Одним одна біля воріт.

 

На вечоровім виднокрузі,

Де обрій землю обніма,

Нема кінця їй в темнім лузі,

Та й повороту теж нема.

 

Кудись пішла, не повертає,

Хоч біля серця стеле цвіт,

Ота стежина в нашім краю

Одним одна біля воріт.

 

Дощами мита-перемита,

Дощами знесена у даль,

Між круглих соняхів із літа

Мій ревний біль і ревний жаль.

                   (8 люте 1970)

 

Тема: поетична розповідь про стежину в рідному краю до рідної оселі

Головна думка: «живе у серці стільки літ ота стежина в нашім краю»

Ідея: уславлення любові до рідної землі

Жанр: пісня

 

Художні засоби

Епітети: «вечоровім виднокрузі», «темнім лузі», «ревний біль», «ревний жаль».

Персоніфікація: «обрій землю обніма», «стежина … пішла, не повертає, стеле…».

Метафора: «живе у серці … стежина», «нема кінця їй (стежині) та й повороту теж нема», «біля серця стеле цвіт», «дощами мита-перемита, дощами знесена у даль», «між круглих соняхів із літа мій ревний біль і ревний жаль»

Повтори (рефрен, приспів): «Ота стежина в нашім краю Одним одна біля воріт».

Повтори (анафора, єдинопочаток): «Дощами …»

Повтори (тавтологія): «одним одна», «нема кінця … теж нема», «мита-перемита», «ревний біль і ревний жаль».

 

Кількість строф: чотири

Вид строфи: катрен (чотиривірш)

Рими: знаю – краю, літ – воріт, виднокрузі – лузі, обніма – нема, цвіт – воріт, перемита – літа, даль – жаль

 

Стежина від рідного дому виводить людину на широкий життєвий шлях. Нема їй ні кінця ні краю, бо на зміну одним поколінням приходять інші. І для кожного ця дорога своя. Якою буде вона та де проляже, залежить від любові до рідного краю. Пам’ять про батьківську турботу та дитинство назавжди залишає почуття вдячності рідному дому, отчому порогу.

Для самого автора стежина – це зв'язок з рідною домівкою, батьківщиною. 

   

Загрузка...

  • Аня
    дякую,прекрасний сайт.
    21 травня 2019 19:55