ТАК ЖИВУТЬ НА ЦІЙ ЗЕМЛІ ПОЕТИ…

Так живуть на цій землі поети:

Взявши вічність і хвилини суть,

Із малої доброї прикмети

Дерева і ріки в них ростуть.

І привчені до шукання й праці,

Радість визволяючи з біди,

Навіть плеса чорних радіацій

Горнуть до живлющої води.

Із пожежі роблять цвіт-мережі,

З блискавиць пускають віщих птиць,

Білий світ в полатаній одежі

В них ніколи ще не падав ниць.

І в мені живе жага й потреба,

Як у птиці стрім'яне крило, -

У полон до слова взяти небо,

Щоб воно з людиною жило.

Тема: поезія й поет в житті суспільства

Головна думка: «так живуть на цій землі поети: взявши вічність і хвилини суть»

Ідея: уславлення майстрів поетичного слова та прищеплення любові до поезії

Проблематика: роль поета в житті суспільства, глибинний зміст поезії, мистецтво писати вірші

Жанр: вірш

Художні засоби

Епітети: «малої доброї прикмети», «чорних радіацій», «живлющої води», «віщих птиць», «білий світ», «полатаній одежі», «стрім'яне крило».

Персоніфікація: «світ в … одежі… не падав ниць».

Метафора: «взявши вічність і хвилини суть», «із … прикмети дерева і ріки в них ростуть», «радість визволяючи з біди», «плеса чорних радіацій горнуть до живлющої води», «із пожежі роблять цвіт-мережі», «живе жага й потреба», «у полон до слова взяти небо».

Порівняння: «в мені…, як у птиці»

Інверсія: «І в мені живе жага й потреба»

Контрасти: радість – біда, плеса чорних радіацій – живлюща вода, пожежа – цвіт-мережі, блискавиці – віщі птиці

Кількість строф: чотири

Вид строфи: чотиривірш (катрен)

Римування: перехресне (АБАБ)

Рими: пости – прикмети, суть – ростуть, праці – радіацій, біди – води, мережі – одежі, птиць – ниць, потреба – небо, крило – жило

Сенкан до слова «поет»

Поет

Творчий, окрилений

Мріє, пише, надихає

Поетично сприймає навколишній світ

Митець