Українська народна пісня "Засвіт встали козаченьки" Аналіз пісні Марії Чурай

ЗАСВІТ ВСТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ

Засвіт встали козаченьки в похід з полуночі,

Заплакала Марусенька свої ясні очі.

Не плач, не плач, Марусенько, не плач, не журися

Та за свого миленького богу помолися.

Стоїть місяць над горою, та сонця немає,

Мати сина в доріженьку Слізно проводжає.

— Прощай, милий мій синочку, та не забувайся,

Через чотири неділеньки додому вертайся!

— Ой рад би я, матусенько, скоріше вернуться,

Та щось кінь мій вороненький в воротях спіткнувся.

Ой Бог знає, коли вернусь, у яку годину.

Прийми ж мою Марусеньку, як рідну дитину.

Прийми ж її, матусенько, бо все в Божій волі,

Бо хто знає, чи жив вернусь, чи ляжу у полі!

— Яка ж би то, мій синочку, година настала,

Щоб чужая дитиночка за рідную стала?

Засвіт встали козаченьки в похід з полуночі,

Заплакала Марусенька свої ясні очі...

Тема твору: зображення прощання козака з рідними перед походом.

Ідея твору: уславлення козаків, для яких обов'язок перед Батьківщиною є вищим, ніж сімейне щастя, возвеличення подвигу матерів та дівчат у розлуці з дорогими людьми.

Основна думка: захоплення патріотизмом козаків й подвигом матерів та коханих у розлуці з дорогими людьми.

Рід літератури: ліро-епічний твір.

Жанр: літературна козацька пісня.

Композиція.

Експозиція: усі «засвіт встали», бо козак вирушає у похід

Зав'язка: козак заспокоює кохану Марусю.

Розвиток дії: мати просить сина повернутися «через чотири неділеньки», говорить про свої недобрі передчуття, бо кінь «вороненький в воротях спіткнувся».

Кульмінація: козак просить матір прийняти Марусю як доньку, мати журиться на таке життя.

Розв’язка: козак поїхав.

Художні засоби.

Епітети: «сльозно проводжає»

Постійні епітети: «ясні очі», «кінь вороненький»

Метафора: «ляжу у полі», «кінь спіткнувся»

Персоніфікація: «стоїть місяць», «година настала»

Порівняння: «Прийми ж мою Марусеньку, як рідну дитину»

Паралелізм:

«Стоїть місяць над горою, та сонця немає,

Мати сина в доріженьку слізно проводжає».

«Ой рад би я, матусенько, скоріше вернуться,

Та щось кінь мій вороненький в воротях спіткнувся».

Пестливі слова: козаченьки, Марусенька, миленького, доріженьку, синочку, неділеньки, матусенько, вороненький, дитиночка.

Звертання: «не плач, Марусенько», «прощай, милий мій синочку», «рад би я, матусенько», «прийми ж її, матусенько», «яка ж би то, мій синочку».

Анафора (єдинопочаток):

Прийми ж мою Марусеньку, як рідну дитину.

Прийми ж її, матусенько, бо все в Божій волі.

Рефрен (приспів):

«Засвіт встали козаченьки в похід з полуночі,

Заплакала Марусенька свої ясні очі...»

Оклики:

«Прощай, милий мій синочку, та не забувайся,

Через чотири неділеньки додому вертайся!»

«Прийми ж її, матусенько, бо все в Божій волі,

Бо хто знає, чи жив вернусь, чи ляжу у полі!»

Риторичне запитання:

«Яка ж би то, мій синочку, година настала,

Щоб чужая дитиночка за рідную стала?»

Кількість строф – вісім.

Вид строфи: двовірш.

Віршований розмір: семистопний хорей: у рядку сім повних стоп (/), закономірність - наголошений склад з ненаголошеним складом (_U).

Сто |їть | мі |сяць | над | го| ро |ю, | та |сон |ця |не |ма | є,

Ма |ти |си |на | в до |рі |жень |ку | сліз |но | про |вод |жа |є.

Схема ненаголошених (U) й наголошених (_) складів, стоп (/).

UU/ _U/ UU/ _U/ _U/ UU/ _U/

Рими: полуночі – очі, журися – помолися, немає – проводжає, забувайся – вертайся, вернуться – спіткнувся, годину – дитину, волі – полі, настала – стала.

Римування: паралельне (АА)

Засвіт встали козаченьки в похід з полуночі,

Заплакала Марусенька свої ясні очі.

ІІ варіант пісні.

ЗАСВІТ ВСТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ

Засвіт встали козаченьки в похід з полуночі,

Виплакала Марусенька свої ясні очі.

Не плач, не плач, Марусенько, не плач, не журися,

Та за свого миленького Богу помолися!

Стоїть місяць над горою, а сонця немає.

Мати сина в доріженьку слізно проводжає:

«Іди, іди, мій синочку, та не забаряйся,