ОЙ НЕ ХОДИ, ГРИЦЮ...

Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці, 

Бо на вечорницях дівки-чарівниці! 

 

Котра дівчина чорні брови має, 

То тая дівчина усі чари знає.

 

У неділю рано зіллячко копала, 

А у понеділок пополоскала. 

 

Прийшов вівторок — зіллячко зварила, 

А в середу рано Гриця отруїла.

 

Як прийшов четвер — та вже Гриць помер. 

Прийшла п'ятниця — поховали Гриця. 

 

А в суботу рано мати дочку била: 

«Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?»

 

«Ой мамо, мамо, Гриць жалю не має, 

Нащо ж Гриць, мамо, разом двох кохає! 

 

Нехай же не буде ні тій, ні мені, 

Нехай достанеться Гриць сирій землі!»

 

«Оце ж тобі, Грицю, я так і зробила, 

Що через тебе мене мати била! 

 

Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата — 

Із чотирьох дощок дубовая хата!»

 

Тема: розповідь про жорстоку помсту дівчини за зраджене кохання. 

Ідея : засудження зради в коханні.

Основна думка: зрада приводить до непоправних наслідків.  

Рід літератури: ліро-епічний твір.

Жанр: літературна пісня.

 

Композиція

Експозиція:  «на вечорницях дівки-чарівниці».

Зав’язка: дівчина не може змиритися зі зрадою, «у неділю рано зіллячко копала»

Розвиток подій: «у понеділок пополоскала» зілля, «прийшов вівторок — зіллячко зварила».

Кульмінація: «А в середу рано Гриця отруїла». 

Розв’язка:  потім мама била дочку, бо вона отруїла хлопця. 

Епілог: оправдання дочки перед матір'ю за свій непоправний вчинок.

 

Художні засоби.

Постійні епітети: «чорні брови», «сирій землі», «дубовая хата».

Епітет-прикладка: дівки-чарівниці.

Метафора: «нехай достанеться Гриць сирій землі».

Гіпербола: «…тая дівчина усі чари знає» 

Звертання: «не ходи, Грицю, …», «…ти, доню,….», «Ой мамо, мамо,…», «Нащо ж .., мамо, …» 

Пестливі слова: зіллячко.

Оклики: «…бо на вечорницях дівки-чарівниці!» 

Анафора:

«Нехай же не буде ні тій, ні мені, 

Нехай достанеться Гриць сирій землі!»

Рефрен (повтор) : «Оце ж тобі, Грицю,…».

 

Кількість строф – десять.

Вид строфи: двовірш.

 

Рими:  вечорниці – чарівниці, має – знає, копала – пополоскала, зварила – отруїла, била – отруїла, має – кохає, мені – землі, зробила – била, заплата – хата.

Римування: паралельне (АА)

Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці, 

Бо на вечорницях дівки-чарівниці!

 

Пафос: трагічний.

Настрій: сумний.

Думки, що навіює пісня: «зрада приносить нещастя»,  «помста - ворог умінню пробачати», «покарання повинно мати міру».

 

ІІ варіант пісні.

 ОЙ НЕ ХОДИ, ГРИЦЮ.

Ой не ходи, Грицю, на вечорниці, 

Бо на вечорницях дівки чарівниці, 

 

Солому палять і зілля варять, 

Тебе, Грицуню, здоровля позбавлять.

 

Тамта одная чорнобривая, 

То чарівниця справедливая! 

І чарівниця, і зілля знає, 

Тебе, Грицуню, заздрісно кохає!

 

У неділю рано зілля копала, 

У понеділок пополоскала; 

А у вівторок зілля варила. 

В середу рано Гриця отруїла.

 

Прийшов же четвер, Гриценько умер, 

Прийшла п'ятниця, поховали Гриця; 

Сховали Гриця близько границі, 

Плакали за ним всі молодиці.

 

І хлопці Гриця всі жалували. 

Чорнобривую всі проклинали; 

Нема й не буде другого Гриця, 

Що 'го зігнала з світа чарівниця!

 

В суботу рано мати доню била: 

«Нащо ти, доню, Гриця отруїла? 

Не зналась того, що зілля уміє? 

Що Гриць сконає, нім когут запіє?»

 

«Ой, мати, мати! Жаль ваги не має, — 

Най ся Грицуньо у двох не кохає! 

Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата: 

Із чотирьох дощок темная хата!»