ТА ОЙ ЯК КРИКНУВ ЖЕ ТА КОЗАК СІРКО

Та, ой, як крикнув же та козак Сірко,

Та, ой, на своїх же, гей, козаченьків:

«Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці,

Та збирайтеся до хана у гості!»

Та туман поле покриває,

Гей, та Сірко з Січі та виїжджає.

Гей, та ми думали, та ми ж думали,

Що то орли та із Січі вилітали, —

Аж то військо та славне запорозьке

Та на Кримський шлях¹ з Січі виїжджало.

Та ми ж думали, ой, та ми ж думали,

Та що сизий орел по степу літає, —

Аж то Сірко на конику виїжджає.

Гей, ми ж думали, ой, та ми ж думали,

Та що над степом та сонечко сяє, —

Аж то військо та славне запорозьке

Та на вороних конях у степу виграває.

Та ми думали, ой, та ми ж думали,

Що то місяць в степу, ой, зіходжає, —

Аж то козак Сірко, та козак же Сірко

На битому шляху та татар оступає.

Тема твору: зображення походу запорізького війська під проводом кошового отамана Сірка проти татар.

Ідея твору:  уславлення звитяжності та мужності кошового отамана Сірка та його побратимів.

Основна думка: захоплення мужністю та героїзмом захисників рідної землі. 

Рід літератури: ліро-епічний твір.

Жанр: історична народна пісня.

Провідний мотив: бути гідним захисником рідної землі.

Композиція: 

Зав'язка: клич Сірка до козаків.

Кульмінація: «військо…запорозьке…на вороних конях у степу виграває».

Розв’язка: «козак Сірко.. татар оступає».

Художні засоби.

Постійні епітети: «військо славне запорізьке», «вороних конях», «битому шляху», «сизий орел»

Епітет-прикладка: «хлопці-молодці».

Метафора: «військо...на…конях в степу виграває».

Персоніфікація: «туман поле покриває», «місяць в степу… зіходжає»

Пестливі слова: козаченьків, сонечко

Оклики: «Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці, Та збирайтеся до хана в гості!»

Образи-символи: козак – орел.

Рефрен (повтор) : «Та ми ж думали», «та ми думали».

Вигуки : «гей,...», «..., ой, ...».

Паралелізм: 

«Гей, та ми думали, та ми ж думали,

Що то орли та із Січі вилітали, —

Аж то військо та славне запорозьке

Та на Кримський шлях з Січі виїжджало».

«Та ми ж думали, ой, та ми ж думали,

Та що сизий орел по степу літає, —

Аж то Сірко на конику виїжджає».

«Гей, ми ж думали, ой, та ми ж думали,

Та що над степом та сонечко сяє, —

Аж то військо та славне запорозьке

Та на вороних конях у степу виграває».

«Та ми думали, ой, та ми ж думали,

Що то місяць в степу, ой, зіходжає, —

Аж то козак Сірко, та козак же Сірко

На битому шляху та татар оступає».

Анафора (єдинопочаток):

Та, ой, як крикнув же та козак Сірко,

Та, ой, на своїх же, гей, козаченьків:

«Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці,

Та збирайтеся до хана у гості!»

Та туман поле покриває,

Гей, та Сірко з Січі та виїжджає.

Гей, та ми думали, та ми ж думали,

Та на Кримський шлях з Січі виїжджало.

Та ми ж думали, ой, та ми ж думали,

Та що сизий орел по степу літає, —

Та на вороних конях у степу виграває.

Та ми думали, ой, та ми ж думали,

Кількість строф – шість

Розмір: анапест

Та /ми ж/ ду/ма/ли,/ ой,/та /ми ж/ ду/ма/ли,

Та /що   /си/зий/ о  /рел/по /сте  /пу /лі /та /є, —

UU_ / UU_/ UU_/ UU

UU_ / UU_/ UU_/ UUU

Рими:  молодці – гості, покриває – виїжджає, думали – вилітали, запорозьке – Сірко, літає – виїжджає, сяє – виграває -  зіходжає - оступає. 

Будь уважним до слова.

1. Кримський шлях — вів із Гетьманщини через Січ до Перекопу, який був воротами на Кримський півострів.