ОСІНЬ
Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні в синій тишині.
По садах пустинних їде гордовито
осінь жовтокоса на баскім коні.
В далечінь холодну без жалю за літом
синьоока осінь їде навмання.
В’яне все навколо, де пройдуть копита,
золоті копита чорного коня.
Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні й розкида кругом.
Скрізь якась покора в тишині розлита,
і берізка біла мерзне під вікном.
1938
Тема: зображення приходу осінньої пори
Ідея: вираження душевної тривоги ліричного героя через зображення осінньої природи.
Провідний мотив: відтворення осені як явища природи
Рід літератури: лірика
Жанр: вірш з пейзажної лірики
Художні засоби
Епітети: пелюстки печальні, синій тишині, садах пустинних, їде гордовито,
осінь жовтокоса, далечінь холодну, синьоока осінь, золоті копита, чорного коня.
Постійний епітет: баскім коні, берізка біла
Метафора: «покора розлита», «В’яне все навколо, де пройдуть копита»
Персоніфікація: «обриває вітер пелюстки», «без жалю ... їде осінь», «вітер пелюстки розкида», «берізка мерзне».
Інверсія: «облітають квіти, обриває вітер пелюстки печальні», «по садах пустинних їде гордовито осінь жовтокоса»
Асонанс (повторення голосних звуків): «Золоті копита чорного коня»
Гіпербола: «по садах пустинних»
Повтори (рефрен): «Облітають квіти, обриває вітер пелюстки печальні...»
Кількість строф – три
Вид строфи: чотиривірш (катрен)
Віршований розмір: шестистопний хорей з пірихієм
О /блі/та /ють/ кві /ти, /о /бри/ва/є /ві/тер
пе/лю/стки/ пе/чаль/ні /в си/ній /ти/ши/ні.
По /са /дах /пу /сти/нних/ ї /де /го/рдо/ви/то
О /сінь/жов/то /ко /са /на /ба /скім/ко/ні.
―∪/―∪/―∪/―∪/―∪/―∪/
∪∪/―∪/―∪/―∪/∪∪/―
―∪/―∪/―∪/―∪/―∪/―∪/
―∪/∪∪/―∪/∪∪/―∪/―
Точні рими: тишині – коні, навмання – коня, кругом – вікном
Римування: перехресне (АБАБ), чергування жіночої рими та чоловічої рими:
Облітають квіти, обриває ві́тер
пелюстки печальні й розкида круго́м.
Скрізь якась покора в тишині розли́та,
і берізка біла мерзне під вікно́м.