ЗИМОВИЙ ЕТЮД
Трішки туману і трішки інею,
неба льодинку холодну — на шлях…
Вечір, мов казка, над Україною
казка, як вечір, аж синьо в очах…
Там, за тополями, за огорожами,
де місто тікає на ніч в степи —
все запорошене, все насторожене,
вся Україна заслухалась — і не спить…
(25 січня 1968 р.)
Тема: поетичне відображення зимової природи рідного краю.
Ідея : замилування неповторною красою рідного краю.
Основна думка: любити та оберігати природу рідного краю.
Рід літератури: лірика.
Жанр: пейзажний етюд (невеликий за обсягом, переважно безсюжетний твір настроєвого характеру).
Художні засоби.
Метафора: синьо в очах, неба льодинку холодну — на шлях,
Порівняння: «вечір, мов казка», «казка, як вечір».
Персоніфікація: «місто тікає».
Інверсія: неба льодинку холодну.
Антитеза: заслухалась – не спить.
Повтори: «трішки …», «за …», «все…»
Кількість строф – дві.
Вид строфи: катрен.
Рими: інею – Україною, шлях – очах, огорожами – насторожене, степи – спить. Римування: перехресне (АБАБ)
ЗИМОВИЙ ЕТЮД
На шибі вікна замерзле відлуння розмаїття думок,
За вікном дерева в своїх снах...
З-під снігу — є легке відчуття їх весняної замріяності,
Вітер вихоплює з гілок звуки —
Він намагається скласти з них зимову сонату.
Вслухаючись,.. можна побачити мерехтіння і переливи їх кольороспалахів.
Ця краса наскрізь проймає єство,
Хочеться поділитись,., білокрилі промені-думки линуть до тебе.
Тема: поетичне відображення зими.
Ідея : замилування зимовим пейзажем.
Основна думка: любити та оберігати природу рідного краю.
Рід літератури: лірика.
Жанр: пейзажний етюд.
Художні засоби.
Епітети: легке відчуття, замерзле відлуння, весняної замріяності, зимову сонату, білокрилі.
Епітет-прикладка: промені-думки.
Метафора: замерзле відлуння розмаїття думок, дерева в своїх снах, мерехтіння і переливи їх кольороспалахів.
Персоніфікація: «промені-думки линуть», «вітер вихоплює з гілок звуки, намагається скласти сонату».
Форма вірша: вільний вірш.