«З ДИТИНСТВА: ДОЩ» («Я уплетений...»

Я вплетений весь до нитки

у зелене волосся дощу,

вплетена дорога, по якій я іду,

вплетена хата моя, що на горб, як

птах,

вплетені прямокутники дерев,

вплетена річка

невеличка,

як стрічка,

вплетене стадо корів рудобоких

під дубами.

А небо вплетене і плете

Зелене волосся дощу.

Але усім тепло,

Усі знають - дощ перестане.

І хто напасеться,

хто набігається,

хто нахитається,

хто насидиться на горбі,

хто належиться,

а хто прийде додому

у хату, яка наповнена теплом, як гніздо.