Загрузка...

«З ДИТИНСТВА: ДОЩ» («Я уплетений...»)

Я вплетений весь до нитки у зелене волосся дощу,

вплетена дорога, по якій я іду,

вплетена хата моя, що на горб, як птах,

вплетені прямокутники дерев,

вплетена річка невеличка, як стрічка,

вплетене стадо корів рудобоких під дубами.

А небо вплетене і плете зелене волосся дощу.

Але усім тепло, усі знають - дощ перестане.

І хто напасеться,

хто набігається,

хто нахитається,

хто насидиться на горбі,

хто належиться,

а хто прийде додому у хату, яка наповнена теплом, як гніздо.

 

Тема: дитячі спогади ліричного героя про літній дощ на пасовищі.

Ідея: утвердження любові до рідного краю, захоплення гармонією людини і природи.

Основна думка: «батьківська хата тепла, як гніздо».  

Мотиви: батьківська хата тепла, як гніздо, життєдайна сила дощу, гармонія людини і природи.

Рід літератури: лірика.

Жанр: пейзажна лірика.

Композиція.

Вірш умовно можна поділити на дві частини. У першій зображений теплий літній дощ –життєдайна сила для природи. У другій звучить радість, бо дощ незабаром перестане, а ліричного героя зігріє  батьківська хата. 

Художні засоби.

Епітети: річка невеличка, корів рудобоких.

Метафора: «зелене волосся дощу», «уплетена дорога, хата, річка», «уплетене стадо», «уплетені дерева».

Персоніфікація: «небо плете».

Порівняння: «хата, ... як птах», «річка, як стрічка», «у хату, як гніздо»

Анафора: «Хто ..», «Уплетена …».

Інверсія: річка невеличка, корів рудобоких.

Фразеологізм: (змок) весь до нитки.

Віршована форма: вільний вірш.

 

***

 

«З ДИТИНСТВА: ДОЩ» («Я уплетений...»)

Я уплетений весь до нитки у зелене волосся дощу.

уплетена дорога, що веде до батьківської хати, 

уплетена хата, що видніється на горі, як зелений птах,

уплетене дерево, що, притихле, стоїть над дорогою,

уплетена річка, наче блакитна стрічка в дівочу косу,

уплетена череда корів, що спочивають на тирлі.

А хмара плете і плете зелене волосся дощу, холодне волосся дощу.

Але усім тепло, усі знають дощ перестане, 

і хто напасеться, 

хто набігається, 

хто нахитається, 

хто насидиться на горі, 

хто належиться,

а хто прийде додому у хату, наповнену теплом, як гніздо.

 

Тема: дитячі спогади ліричного героя про літній дощ на пасовищі.

Ідея: утвердження любові до рідного краю, захоплення гармонією людини і природи.

Основна думка: «батьківська хата тепла, як гніздо».  

Мотиви: батьківська хата тепла, як гніздо, життєдайна сила дощу, гармонія людини і природи.

Рід літератури: лірика.

Жанр: пейзажна лірика.

Композиція.

Вірш умовно можна поділити на дві частини. У першій зображений теплий літній дощ –життєдайна сила для природи. У другій звучить радість, бо дощ незабаром перестане, а ліричного героя зігріє  батьківська хата. 

Художні засоби.

Епітети: дерево притихле, блакитна стрічка, зелений птах, зелене холодне волосся.

Метафора: «зелене волосся дощу», «уплетена хата, череда, річка», «уплетене дерево».

Персоніфікація: «хмара плете».

Порівняння: «хата, як зелений птах», «річка, наче блакитна стрічка...», «у хату, як гніздо»

Анафора: «Хто ..», «Уплетена …».

Фразеологізм: (змок) весь до нитки.

Віршована форма: вільний вірш.

 

Загрузка...