НАША МОВА
кожне слово
нашої мови
проспіване у Пісні
тож пісенними словами
з побратимами
у товаристві розмовляємо
кожне слово
нашої мови
записане у Літописі
тож хай знають вороги
якими словами
на самоті мовчимо
Тема: висловлення любові та пошани до рідної мови, уславленої у Пісні та Літописі.
Головна думка: «кожне слово нашої мови… проспіване у Пісні, … записане у Літописі»
Мета: уславлення української мови, заклик любити і оберігати мову, яка передана нам у спадок.
Провідний мотив: «мова як генетичний код нації».
Літературний рід: лірика
Вид лірики: громадянська (патріотична) і філософська.
Жанр: вірш.
Збірка: «Калина об Різдві» (1992 рік)
Художні засоби
Епітет: «пісенні слова».
Анафора: «кожне слово нашої мови…», «тож».
Оксиморон: «словами на самоті мовчимо».
Антитеза: «побратими» — «вороги» , «розмовляємо» — «мовчимо».
Алітерація звуків [с],[н]: «проспіване у Пісні».
Ліричний герой – патріот, він любить і шанує рідну мову.
Образи: Пісня, товариство, Літопис, самота.
Особливість вірша:
- нема знаків пунктуації;
- усі рядки починаються з малої букви;
- верлібр.
Кількість строф: дві.
Верлібр (вільний вірш).
(неримований, нерівнонаголошений віршорядок, що наслідує фольклорне замовляння та інші форми народної поезії)
У першій строфі ліричний герой милується рідною мовою, кожне слово якої проспіване у Пісні з побратимами. Пісенність і побратимство українського народу має давнє коріння з народної пісні та козацтва, важливо не втратити ці шляхетні риси. У другій строфі йдеться про слова, якими «на самоті мовчимо» – про наші думки. Літописи – це писемні пам’ятки нашої історії. Мовчимо словами Літопису, знаючи ворогів та їхні наміри, тож і вороги розуміють, про що ми думаємо. Вірш сповнений гордості та оптимізму, адже усна і писемна мова уособлює код нації. Вчувається, що поет вірить у свій народ, який ще скаже своє слово. У короткому вірші проблема «мова в житті людини» розширена до узагальнення: мова — людина — нація.