У комедії "Сто тисяч" Іван Карпенко-Карий дотепно розкриває бездуховність як прояв зла у житті людини. Саме такими словами можна оцінити дії та помисли двох персонажів Герасима Калитки та його кума Савка. 

    У гонитві за багатством такі люди забувають про людські цінності та мораль. Вони чинять несправедливо, ідуть на злочин, ними керує вседозволеність. Багатій Герасим будь-якою ціною хоче збільшити свої статки, а його кум Савка, який живе в боргах, прагне вилізти зі злиднів. Але жодні мотиви не можуть бути оправданням зла. 

    Неймовірно щасливим робить Герасима збільшення статків "Як радiсно тебе загрiбати докупи, в однi руки… Приобрiтав би тебе без лiку". На жаль, збагачення не робить його життя цікавим, бо воно стало самоціллю. Породжує заздрість до багатого сусіда Жолудя. Вимірювання усе грошима робить Герасима деспотичним у родині. Калитка замикає хліб, говорить про найрідніших людей: "тiлько й думають: їсти i спать - i жеруть, i жеруть, як з немочi...". Самовпевненість, зверхність та зневага звучать у словах Герасима про Параску: "У мене в шапцi бiльше розуму, нiж у тебе в головi". А на людях лицемірно називає дружину лагідним іменем Парася. Йому чужі людські почуття допомоги, співчуття та милосердя, тому й змушена дружина іти до Києва  пішки, а не їхати конями, бо "скотина гроші коштує".

     Замість співчуття до іншого сусіда Смоквинова в Герасима визріває план купити його землю. Придбати фальшиві гроші та розміняти їх на справжні - це звичайний злочин. Але Калитка без краплі докору та сумління приймає цю пропозицію невідомого. Ще й заохочує свого збіднілого кума Савку.

     Автор суворо карає цих персонажів - після нечесної оборудки вони залишаються без грошей. Щиро кається за свої гріхи Савка: "Буде здоров'я - будуть i грошi, а я навiки вiд них одрiкаюсь, нiколи в свiтi не буду хотiть бiльше, нiж Бог дає". Та непохитним у неморальності надалі залишається Калитка: " Краще смерть, нiж така потеря"...  

     Закінчення комедії є пересторогою та одвічним нагадуванням читачу, що бездуховність проявляється у злі, яке завжди повинно бути покараним.