Цитатна характеристика поета.

Характеристика Цитата

Талановитий,

наділений поетичним талантом

«Проживав поет нещасний,

Тільки мав талан до віршів,

Не позичений, а власний»

Привабливий, непоганий на вроду

«На обличчі у поета

Не цвіла урода гожа,

Хоч не був він теж поганий»

Проста, благородна,

добра та доброчесна людина

«От собі — людина божа!»

Не мав таланту до співу

«Що не був співцем поет наш,

Бо зовсім не вмів співати».

Мав талант до поетичного слова

«Та була у нього пісня

І дзвінкою, і гучною,

Бо розходилась по світу

Стоголосою луною».

 Живучи самотньо,

поет не був

одиноким, бо народ любив

його за правдиве слово

 «І не був поет самотнім:

До його малої хати

Раз у раз ходила молодь

Пісні-слова вислухати»...

«Надійшла сільськая молодь,

Що з роботи поверталась,

І побачила поета,

З ним приязно привіталась»...

«Бачать: зібрана громада,

Всі стоять навколо ліжка,

Мов якась таємна рада!»

 Пісні поета допомагали жити «Теє слово всім давало
То розвагу, то пораду» 

 За своє служіння людям поет

зустрічав подяку від них

 «Слухачі співцю за теє 

Ділом скрізь давали раду.

Що могли, то те й давали»

 Дотепний, гострий на язик  «А поет йому: «Та й сам я

Не люблю з панами жарту... »

«Певне, всі ми в божій волі»

 Допомагає закоханому Бертольдові,

визнає красу цього почуття

 «Ось пожди лиш трохи, зараз

Будеш мати серенаду»

 Невибагливий у матеріальному житті,

задоволений своїм становищем, 

жив бідно, але гідно

 «Він зо всього був догодний»

«Досить з нього, що не був він

Ні голодний, ні холодний».

«До убогої оселі,

Принесли вони поету

Ті запросини веселі»

Черпав творчу наснагу в природи

 «То щодня поет приходив

До діброви на розмову»

 Любив природу  «Чи він слухав шум діброви,

Чи пісні складав, не знаю! »

 Не страшився незгод   «Ей, я лиха не боюся,

З ним ночую, з ним і днюю»

 Мав багату творчу уяву  «В мене рими — соколята,

Як злетять до мене з неба»...

В таємні світи надхмарні

Я на крилах думки лину»

 Надає перевагу духовному багатству,

а не матеріальному,

найцікавіший скарб  для поета —

мати щастя.

 

 «Маю я багатства стільки,

Що його й на тебе стане! »...

Бачиш ти — оця діброва,

Поле, небо, синє море —

То моє багатство-панство

І розкішне, і просторе.

При всьому сьому багатстві

Я щасливий завжди й вільний».

 Творчість та воля приносить

митцю щастя

 «Та я справді маю щастя,

І з мене його доволі»

 Свободолюбний, правдивий  «Так, я вільний, маю бистрі

Вільні думи-чарівниці»

 Живе по-совісті, не приносить зла іншим  «Сам я вільний і ніколи

Не зламав чужої волі!»

 Писав свої поетичні рядки для народу  «Тут поет взяв мандоліну,

І на відповідь гуртові

Він заграв, і до музики

Промовляв пісні чудові».

 Його поетичне слово долало перешкоди.  «Що за дивна сила слова!»
 Був розумнішим від Бертольда  «Ворожбит якийсь, та й годі!»
 Його талант визнають усі  «...у гаю

Ти своїм віршем чудовим

Чарував усю громаду»

 Гостинний господар  «Не палю вогню даремно;

Та для гостя запалю вже.

І добув вогню з кресала».

 Має неабиякий талант до написання

поетичного слова, працелюбний та

наполегливий, відточує свою майстерність

 «химерний, норовистий

Кінь поезії крилатий!»

 Щедрий, допомагає іншим  «Можу я знайти й без плати

Для приятеля пораду».

 Співчутливий до чужого горя  «Розливався людський стогін

Всюди хвилею сумною,

І в серденьку у поета

Озивався він луною...

«Там він має розважати

Не одну сумну родину»

 Надихає народ на боротьбу за

рівність та волю, виступає проти

несправелдивості

 «Все про рівність і про волю

У піснях своїх торочать».

 Згуртовує навколо ідеї справедливості

людей-однодумців,

борець, обдарований поетичним,

мистецьким хистом

 «Нас таки чимале військо,

Маєм свого отамана»

 Безкорисливий, не чекає нагороди  «Ви скажіте свому пану,

Що заплати не бажаю,

Бо коли я що дарую,

То назад не одбираю».

 Вірний своєму покликанню,

не йде на службу до Герольда,

не зраджує своєму народові,

послідовний у своїх діях

 «Золотих не хочу лаврів, —

З ними щастя не здобуду.

Як я ними увінчаюсь,

То поетом вже не буду.

Тож підіте і скажіте,

Що поки я буду жити,

Не подумаю довіку

Зброї чесної зложити!»

 Усвідомлює справжнє призначення

митця, викриває несправедливість

пануючого ладу

 «Не поет, у кого думки

Не літають вільно в світі,

А заплутались навіки

В золотії тонкі сіті.

Не поет, хто забуває

Про страшні народні рани,

Щоб собі на вільні руки

Золоті надіть кайдани!»

 Самовідданий митець  «Утомивсь поет від праці,

Третій день лежить в недузі,

Слухачі навколо нього

Посхиляли чола в тузі.

А поет усе то грає,

То щось пише на папері

Й роздає писання людям»

 Безстрашний,

переконаний у своїй правоті

 «Всі Бертольдові погрози

Слухав мовчки, усміхався».

 Слово поета - грізна зброя

проти гнобителів, яка стала

дороговказом для народу

 «З словом зіллються в темниці

Гіркий жаль і тяжка туга,

І тоді потрійна стане

І страшна його потуга».

 Поет вірно служив своєму народові,

був на боці пригноблених

 «І поет від свого люду

Не почує слів догани»

 Готовий до самопожертви  «Так довіку у темниці

Довелось поету жити,

За тюремний спів він мусив

Головою наложити».

 Пісні поета надихнули простих людей

на повстання проти гнобителів

 «Та зосталися на світі

Молоді його нащадки,

Що взяли собі у спадок

Всі пісні його, всі гадки.

Здійнялось повстання в краю,

І Бертольда вбили люде,

Та й гадали, що в країні

Більш неволі вже не буде».

  

Цитатна характеристика Бертольда.

Характеристика Цитата
Високого соціального стану (лицар, граф)  «Попереду їхав лицар»
Злий, завдає біди іншим «Та лихий такий, крий боже!»
Непривітний  «Бачте, — крикнув, — що за птиця!»

Свавільний, погрожує іншим

«Се ще также полювання! —

Мовить лицар з гучним сміхом. —

Слухай, ти, втікай лиш краще.

Бо пізнаєшся ти з лихом!»

«Годі жартів! — крикнув згорда.

Бо задам тобі я гарту!»

Послужкується іншими,

вважає себе найрозумнішим

«Та який ти з біса мудрий! —

Хлопці! геть його з дороги!

Хай так дуже не мудрує!»

Чванливий нероба, не сприймає митців, зневажає бідних

«Він, напевне, божевільний!»

Любить обіцяти«Я ще дам тобі гостинця,

А тепер часу не маю»

Гордий та впертий

«Спалахнув від гніву лицар,

Був він гордий та завзятий,

Але ж тільки на упертість

Та на гордощі багатий».

Любить багатство, прагне до нього

«Я б віддав отой химерний

Твій таємний світ надхмарний

За наземне справжнє графство,

За підхмарний замок гарний».

Закоханий, визнає красу почуття кохання

«Закохався я і гину, —

Каже лицар, — вдень і вночі

Бачу я перед собою

Ясні оченьки дівочі».

Не має дару до поетичного слова, проте може заспівати

«Голос маю, — каже лицар,-

Та не тямлю віршування...»

Невдячний, не дотримує обіцянки

«Всім уміли догодити,

Тільки нашого поета

Пан забувся запросити».

Уміє воювати, завойовує інші території

«І Бертольдові спочатку

Справді щастя панувало,

Довелося звоювати

Городів чужих чимало».

Скористався з перемоги воїнів,

награбував на війні та розбагатів

«Окрім того, що набрав він

На війні всього без ліку,

Ще король йому в подяку

Надгороду дав велику.

Сила статків та маєтків!»

Живе у великій розкоші, керується

вигодою та власними інтересами

«Вже Бертольдо граф заможний!

Він живе в свойому графстві,

Наче сам король вельможний».

Багатство змінило Бертольда,

негативно вплинуло на його

ставлення до народу,

граф обкладає бідний народ

непомірними поборами,

доводить його до відчаю. 

«Тож спочатку того щастя

Справді був Бертольдо гідний:

Правий суд чинив у панстві,

До підданих був лагідний.

Але то було не довго,

Він дедалі в смак ввіходив

І потроху в себе в графстві

Інші звичаї заводив».

Легке збагачення привело

до непомірного витрачання грошей,

любові  до безцільних розваг

 

«Що ж, напитки, та наїдки,

Та убрання прехороші,

Та забави, та турніри,

А на все ж то треба гроші!»

Війна негативно вплинула на його

ставлення до народу,

зросло прагнення до збагачення

за рахунок інших, пригноблення

простого народу та байдужість до чужого страждання.

«Граф привчився до грабунку,

А тепер в своїй країні

Він шукав у тім рятунку».

Полює за непокірними,

інакомислячими 

«Гей, ловіть співця, в'яжіте!

У тюрму його, в кайдани!

Та скоріш, скоріш біжіте!»

Підступний, забуває добро

«Маєм свого отамана! —

Ось де корінь цілій справі!

Ну, та я тепера хутко

Положу кінець забаві!»

Приносить горе іншим

«Бо лихую тільки славу

Тії руки можуть дати».

Нестриманий, гнівний, імпульсивний

«Аж скипів Бертольд, почувши

Гордовитую відмову»

Жорстоко розправляється з непокірними

«Ви скажіть сьому зухвальцю,

Що тепер настав день суду,

Коли він складання віршів

Бунтівничих не покине,

То в тюрму його закину,

Там він, клятий, і загине!»

 

Цитатна характеристика Ізідори.

Характеристика Цитата

Вродлива

«Їй наймення Ізідора,

А вродлива!.. не сказати!..»

Привертає увагу до себе

«На мою журбу й зітхання

Я відповіді не маю,

Може б, краще їй припали

До сподоби серенади?..»

Розпещена, примхлива

«Запевне,

Треба пташечці принади!»

Горда, високої про себе думки

«Гордо, пишно, променисто

Золотії світять зорі,

Та не може дорівнятись

Ні одна з них Ізідорі!»

Любить багатство

«Найчистіші діаманти

Сяють, ясні та прозорі,

Та не може дорівнятись

Ні один з них Ізідорі!»

Прагне до розкоші

«Дорогих перлин коштовних

Є багато в синім морі,

Та не може дорівнятись

Ні одна з них Ізідорі».

Відповідає взаємністю Бертольдові

«А як стихли під балконом

Любі гуки мандоліни,

До Бертольда полетіла

Квітка з рожі від дівчини».

Зазіхає на чужий добробут,

заздрісна, проявляє жагу до збагачення

«Забажалось королеві

Звоювать чужеє царство»

 

Цитатна характеристика лицарського війська.

Характеристика Цитата

Відважність

«Подалося геть за море

Все одважнеє лицарство»

Воїни тужать за рідним краєм в походах

«Не один вояк смутився

По своїй рідній країні».

Пісня супроводжувала вояків у поході

«Так вони співали, йдучи

Через дикії пустині,

Додавав той спів розваги

Не одній смутній людині».

На чолі війська стояли старшїї

«Попереду всього війська

Три старшії виступали:

Карлос, Гвідо і Бертольдо;

За одвагу їх обрали».

Воїнам приходилось довго воювати,

переносити виснажливі походи

«Притомилося лицарство,

Тільки твердо так трималось

Місто гордеє, уперте,

Раз одбилось, потім вдруге,

Потім втретє, ще й вчетверте».

Стійкі, витривалі, зазнавали незгод у походах 

«Край чужий, ворожі люде,

Голод, злидні, військо гине...

Що то буде, що то буде?! ».

Зневіра та розпач охопило військо

«Місяць, другий вже ведеться

Тая прикрая облога.

Серед війська почалися

Нарікання і тривога».

Пісня співців піднімала бойовий дух

«Вийшли тут наперед війська

Військові співці славутні,

Всі вони були при зброї,

А в руках тримали лютні».

Сором за свою негідну поведінку

«Вояки стояли тихо,

Очі в землю поспускали».

Воїни готові до самопожертви

«Раптом зброя заблищала,

І гукнуло військо хором:

«Ми готові йти до бою!

Краще смерть, ніж вічний сором!»

Відважні, уміють воювати та перемагати

«І метнулися у напад

Так запекло, так завзято»

З перемогою повертаються додому

«От тепер уже одкрита

Всім у рідний край дорога».