Цитатна характеристика поета.
| Характеристика | Цитата |
|
Талановитий, наділений поетичним талантом |
«Проживав поет нещасний, Тільки мав талан до віршів, Не позичений, а власний» |
|
Привабливий, непоганий на вроду |
«На обличчі у поета Не цвіла урода гожа, Хоч не був він теж поганий» |
|
Проста, благородна, добра та доброчесна людина |
«От собі — людина божа!» |
| Не мав таланту до співу |
«Що не був співцем поет наш, Бо зовсім не вмів співати». |
|
Мав талант до поетичного слова |
«Та була у нього пісня І дзвінкою, і гучною, Бо розходилась по світу Стоголосою луною». |
|
Живучи самотньо, поет не був одиноким, бо народ любив його за правдиве слово |
«І не був поет самотнім:
До його малої хати Раз у раз ходила молодь Пісні-слова вислухати»... «Надійшла сільськая молодь, Що з роботи поверталась, І побачила поета, З ним приязно привіталась»... «Бачать: зібрана громада, Всі стоять навколо ліжка, Мов якась таємна рада!» |
| Пісні поета допомагали жити | «Теє слово всім давало То розвагу, то пораду» |
|
За своє служіння людям поет зустрічав подяку від них |
«Слухачі співцю за теє
Ділом скрізь давали раду. Що могли, то те й давали» |
| Дотепний, гострий на язик | «А поет йому: «Та й сам я
Не люблю з панами жарту... » «Певне, всі ми в божій волі» |
|
Допомагає закоханому Бертольдові, визнає красу цього почуття |
«Ось пожди лиш трохи, зараз
Будеш мати серенаду» |
|
Невибагливий у матеріальному житті, задоволений своїм становищем, жив бідно, але гідно |
«Він зо всього був догодний» «Досить з нього, що не був він Ні голодний, ні холодний». «До убогої оселі, Принесли вони поету Ті запросини веселі» |
|
Черпав творчу наснагу в природи |
«То щодня поет приходив
До діброви на розмову» |
| Любив природу | «Чи він слухав шум діброви,
Чи пісні складав, не знаю! » |
| Не страшився незгод | «Ей, я лиха не боюся,
З ним ночую, з ним і днюю» |
| Мав багату творчу уяву | «В мене рими — соколята,
Як злетять до мене з неба»... В таємні світи надхмарні Я на крилах думки лину» |
|
Надає перевагу духовному багатству, а не матеріальному, найцікавіший скарб для поета — мати щастя.
|
«Маю я багатства стільки,
Що його й на тебе стане! »... Бачиш ти — оця діброва, Поле, небо, синє море — То моє багатство-панство І розкішне, і просторе. При всьому сьому багатстві Я щасливий завжди й вільний». |
|
Творчість та воля приносить митцю щастя |
«Та я справді маю щастя,
І з мене його доволі» |
| Свободолюбний, правдивий | «Так, я вільний, маю бистрі
Вільні думи-чарівниці» |
| Живе по-совісті, не приносить зла іншим | «Сам я вільний і ніколи
Не зламав чужої волі!» |
| Писав свої поетичні рядки для народу | «Тут поет взяв мандоліну,
І на відповідь гуртові Він заграв, і до музики Промовляв пісні чудові». |
| Його поетичне слово долало перешкоди. | «Що за дивна сила слова!» |
| Був розумнішим від Бертольда | «Ворожбит якийсь, та й годі!» |
| Його талант визнають усі | «...у гаю
Ти своїм віршем чудовим Чарував усю громаду» |
| Гостинний господар | «Не палю вогню даремно;
Та для гостя запалю вже. І добув вогню з кресала». |
|
Має неабиякий талант до написання поетичного слова, працелюбний та наполегливий, відточує свою майстерність |
«химерний, норовистий
Кінь поезії крилатий!» |
| Щедрий, допомагає іншим | «Можу я знайти й без плати
Для приятеля пораду». |
| Співчутливий до чужого горя | «Розливався людський стогін
Всюди хвилею сумною, І в серденьку у поета Озивався він луною... «Там він має розважати Не одну сумну родину» |
|
Надихає народ на боротьбу за рівність та волю, виступає проти несправелдивості |
«Все про рівність і про волю
У піснях своїх торочать». |
|
Згуртовує навколо ідеї справедливості людей-однодумців, борець, обдарований поетичним, мистецьким хистом |
«Нас таки чимале військо,
Маєм свого отамана» |
| Безкорисливий, не чекає нагороди | «Ви скажіте свому пану,
Що заплати не бажаю, Бо коли я що дарую, То назад не одбираю». |
|
Вірний своєму покликанню, не йде на службу до Герольда, не зраджує своєму народові, послідовний у своїх діях |
«Золотих не хочу лаврів, —
З ними щастя не здобуду. Як я ними увінчаюсь, То поетом вже не буду. Тож підіте і скажіте, Що поки я буду жити, Не подумаю довіку Зброї чесної зложити!» |
|
Усвідомлює справжнє призначення митця, викриває несправедливість пануючого ладу |
«Не поет, у кого думки
Не літають вільно в світі, А заплутались навіки В золотії тонкі сіті. Не поет, хто забуває Про страшні народні рани, Щоб собі на вільні руки Золоті надіть кайдани!» |
| Самовідданий митець | «Утомивсь поет від праці,
Третій день лежить в недузі, Слухачі навколо нього Посхиляли чола в тузі. А поет усе то грає, То щось пише на папері Й роздає писання людям» |
|
Безстрашний, переконаний у своїй правоті |
«Всі Бертольдові погрози
Слухав мовчки, усміхався». |
|
Слово поета - грізна зброя проти гнобителів, яка стала дороговказом для народу |
«З словом зіллються в темниці
Гіркий жаль і тяжка туга, І тоді потрійна стане І страшна його потуга». |
|
Поет вірно служив своєму народові, був на боці пригноблених |
«І поет від свого люду
Не почує слів догани» |
| Готовий до самопожертви | «Так довіку у темниці
Довелось поету жити, За тюремний спів він мусив Головою наложити». |
|
Пісні поета надихнули простих людей на повстання проти гнобителів |
«Та зосталися на світі
Молоді його нащадки, Що взяли собі у спадок Всі пісні його, всі гадки. Здійнялось повстання в краю, І Бертольда вбили люде, Та й гадали, що в країні Більш неволі вже не буде». |
Цитатна характеристика Бертольда.
| Характеристика | Цитата |
| Високого соціального стану (лицар, граф) | «Попереду їхав лицар» |
| Злий, завдає біди іншим | «Та лихий такий, крий боже!» |
| Непривітний | «Бачте, — крикнув, — що за птиця!» |
|
Свавільний, погрожує іншим |
«Се ще также полювання! — Мовить лицар з гучним сміхом. — Слухай, ти, втікай лиш краще. Бо пізнаєшся ти з лихом!» «Годі жартів! — крикнув згорда. Бо задам тобі я гарту!» |
|
Послужкується іншими, вважає себе найрозумнішим |
«Та який ти з біса мудрий! — Хлопці! геть його з дороги! Хай так дуже не мудрує!» |
|
Чванливий нероба, не сприймає митців, зневажає бідних |
«Він, напевне, божевільний!» Любить обіцяти«Я ще дам тобі гостинця, А тепер часу не маю» |
|
Гордий та впертий |
«Спалахнув від гніву лицар, Був він гордий та завзятий, Але ж тільки на упертість Та на гордощі багатий». |
|
Любить багатство, прагне до нього |
«Я б віддав отой химерний Твій таємний світ надхмарний За наземне справжнє графство, За підхмарний замок гарний». |
|
Закоханий, визнає красу почуття кохання |
«Закохався я і гину, — Каже лицар, — вдень і вночі Бачу я перед собою Ясні оченьки дівочі». |
|
Не має дару до поетичного слова, проте може заспівати |
«Голос маю, — каже лицар,- Та не тямлю віршування...» |
|
Невдячний, не дотримує обіцянки |
«Всім уміли догодити, Тільки нашого поета Пан забувся запросити». |
|
Уміє воювати, завойовує інші території |
«І Бертольдові спочатку Справді щастя панувало, Довелося звоювати Городів чужих чимало». |
|
Скористався з перемоги воїнів, награбував на війні та розбагатів |
«Окрім того, що набрав він На війні всього без ліку, Ще король йому в подяку Надгороду дав велику. Сила статків та маєтків!» |
|
Живе у великій розкоші, керується вигодою та власними інтересами |
«Вже Бертольдо граф заможний! Він живе в свойому графстві, Наче сам король вельможний». |
|
Багатство змінило Бертольда, негативно вплинуло на його ставлення до народу, граф обкладає бідний народ непомірними поборами, доводить його до відчаю. |
«Тож спочатку того щастя Справді був Бертольдо гідний: Правий суд чинив у панстві, До підданих був лагідний. Але то було не довго, Він дедалі в смак ввіходив І потроху в себе в графстві Інші звичаї заводив». |
|
Легке збагачення привело до непомірного витрачання грошей, любові до безцільних розваг
|
«Що ж, напитки, та наїдки, Та убрання прехороші, Та забави, та турніри, А на все ж то треба гроші!» |
|
Війна негативно вплинула на його ставлення до народу, зросло прагнення до збагачення за рахунок інших, пригноблення простого народу та байдужість до чужого страждання. |
«Граф привчився до грабунку, А тепер в своїй країні Він шукав у тім рятунку». |
|
Полює за непокірними, інакомислячими |
«Гей, ловіть співця, в'яжіте! У тюрму його, в кайдани! Та скоріш, скоріш біжіте!» |
|
Підступний, забуває добро |
«Маєм свого отамана! — Ось де корінь цілій справі! Ну, та я тепера хутко Положу кінець забаві!» |
|
Приносить горе іншим |
«Бо лихую тільки славу Тії руки можуть дати». |
|
Нестриманий, гнівний, імпульсивний |
«Аж скипів Бертольд, почувши Гордовитую відмову» |
|
Жорстоко розправляється з непокірними |
«Ви скажіть сьому зухвальцю, Що тепер настав день суду, Коли він складання віршів Бунтівничих не покине, То в тюрму його закину, Там він, клятий, і загине!» |
Цитатна характеристика Ізідори.
| Характеристика | Цитата |
|
Вродлива |
«Їй наймення Ізідора, А вродлива!.. не сказати!..» |
|
Привертає увагу до себе |
«На мою журбу й зітхання Я відповіді не маю, Може б, краще їй припали До сподоби серенади?..» |
|
Розпещена, примхлива |
«Запевне, Треба пташечці принади!» |
|
Горда, багата |
«Гордо, пишно, променисто Золотії світять зорі, Та не може дорівнятись Ні одна з них Ізідорі!» «Дорогих перлин коштовних Є багато в синім морі, Та не може дорівнятись
Ні одна з них Ізідорі» |
|
Зачарована серенадою |
«А як стихли під балконом Любі гуки мандоліни, До Бертольда полетіла Квітка з рожі від дівчини» |
|
Спритна |
«В ту ж хвилину Ізідора Зникла хутко, наче мрія» |
|
Відповідає взаємністю |
«Усміх донни Ізідори Був дедалі все ясніше, І щораз вона ставала До Бертольда прихильніше» |
Цитатна характеристика лицарського війська
| Характеристика | Цитата |
|
Відважність |
«Подалося геть за море Все одважнеє лицарство» |
|
Воїни тужать за рідним краєм в походах |
«Не один вояк смутився По своїй рідній країні». |
|
Пісня супроводжувала вояків у поході |
«Так вони співали, йдучи Через дикії пустині, Додавав той спів розваги Не одній смутній людині». |
|
На чолі війська стояли старшїї |
«Попереду всього війська Три старшії виступали: Карлос, Гвідо і Бертольдо; За одвагу їх обрали». |
|
Воїнам приходилось довго воювати, переносити виснажливі походи |
«Притомилося лицарство, Тільки твердо так трималось Місто гордеє, уперте, Раз одбилось, потім вдруге, Потім втретє, ще й вчетверте». |
|
Стійкі, витривалі, зазнавали незгод у походах |
«Край чужий, ворожі люде, Голод, злидні, військо гине... Що то буде, що то буде?! ». |
|
Зневіра та розпач охопило військо |
«Місяць, другий вже ведеться Тая прикрая облога. Серед війська почалися Нарікання і тривога». |
|
Пісня співців піднімала бойовий дух |
«Вийшли тут наперед війська Військові співці славутні, Всі вони були при зброї, А в руках тримали лютні». |
|
Сором за свою негідну поведінку |
«Вояки стояли тихо, Очі в землю поспускали». |
|
Воїни готові до самопожертви |
«Раптом зброя заблищала, І гукнуло військо хором: «Ми готові йти до бою! Краще смерть, ніж вічний сором!» |
|
Відважні, уміють воювати та перемагати |
«І метнулися у напад Так запекло, так завзято» |
|
З перемогою повертаються додому |
«От тепер уже одкрита Всім у рідний край дорога». |