Роман Івана Багряного дуже цікавий. Не тільки тим, що його пргодницький сюжет хвилюючий і напружений. Найцікавіше те, що роман дуже правдивий, сміливо відображає дійсніть страшних часів НКВС. Багато подій, змальованих у романі, не є видумані, адже автор сам пережив їх. 

   Ми можемо тільки догадуватися, що героя переслідували за те, що він був щирим українцем. У лапах НКВС герой не тільки мужньо переносить усі тортури. Захоплює те, що його не полишає надія вирватись на волю. І, коли така нагода трапилася, він сміливо втікає. Хоч знає, що бути втікачем нелегко, коли репресивна державна машина полюватиме на нього.  

   Так спочатку він один на один зустрічається з невідомим сибірським краєм. Герою повезло. Зелений Клин – таємничий куточок тигроловів, заселений сміливими та непокірними українцями, що не хотіли служити ні царському самодержавству, ні більшовицькій владі. Тому заховався той край в глибоких нетрях тайги. 

   Григорій, так звали головного героя роману, розповідає про себе: «І я втік з ешелону… Вони везли мене на каторгу, а я вистрибнув у ніч, у смерть, на щастя. Я потрапив до вас.. Я мав щастя». Він безстрашний. Без вагань кинувся на ведмедя, щоб допомогти незнайомому мисливцю. А прийшов до пам'яті в затишній світлиці, на довгожданій волі. Родина Сірків була вдячна Григорію, адже він урятував їхню доньку Наталку. Герой гармонійно влився у вільне життя тигроловів.

   Усе було б добре, якби не зустріч зі слідчим, котрий полював на втікача. У головного героя не було вибору. Він вбиває людину-звіра. Таким чином рятує не тільки себе, а й родину Сірків від переслідування. Після цього випадку Григорій знову сміливо йде в невідомість, у нове життя. Та вже не один, а з Наталкою.

   Замість повільної смерті у таборі герой своєю мужністю виборов право на життя та щастя.