Народна балада "Ой летіла стріла..."

Ой летіла стріла

З-за синього моря.

Ой де ж вона впала?

— На вдовинім полі.

Кого ж вона вбила?

— Вдовиного сина.

Немає нікого

Плакати по ньому.

Летять три зозуленьки,

І всі три рябенькі:

Одна прилетіла,

В головоньках сіла;

Друга прилетіла.

Край серденька сіла;

Третя прилетіла

Та в ніженьках сіла.

Що в головках сіла —

То матінка рідна;

Сіла край серденька —

То його миленька;

А в ніженьках сіла —

То його сестриця.

Де матінка плаче.

Там Дунай розлився;

Де плаче сестриця,

Там слізок криниця;

Де плаче миленька —

Там земля сухенька.

Ой матінка плаче.

Поки жити буде;

А сестриця плаче.

Поки не забуде;

А миленька плаче.

Поки його бачить…

Рід літератрури: епос.

Жанр: народна балада.

Тема: зображення туги за вдовиним сином, котрого убила ворожа стріла.

Ідея: висловлення глибокого співчуття до загиблого, уславлення материнської любові до своєї дитини.

Проблематика: "життя та смерть", "невмирущість пам'яті". 

Основна думка: 

Ой матінка плаче, 

Поки жити буде, 

А сестриця плаче, 

Поки не забуде;

А миленька плаче, 

Поки його бачить… 

Композиція.

Експозиція: діалог про стрілу - причину смерті вдовиного сина.

Зав’язка: смерть героя та приліт трьох рябеньких зозуль.

Кульмінація: оплакування рідними втрати дорогої людини.

Розв’язка: одвічна пам'ять про сина, брата, нареченого. 

Художні засоби.

Епітети: синього моря, земля сухенька, зозулі рябенькі.

Пестливі слова: зозуленьки, рябенькі, головоньках, серденька, ніженьках, головках, серденька, миленька.

Паралелізм: 

Де плаче миленька —

Там земля сухенька.

Гіпербола:

Де матінка плаче.

Там Дунай розлився;

Де плаче сестриця,

Там слізок криниця.

Анафора (єдинопочаток): "То його...", "Де плаче...Там...", "Поки...".

Трикратність: "три зозулі", "сіли у трьох різних місцях"

Метаморфози: мати-удовиця, сестра та кохана перетворюються на "зозуль рябеньких", щоб прилетіти до дорогої людини.

Образи: мати-удовиця, сестра, кохана.

Образ-символ: зозуля (символ суму та вдівства).