МІСЯЦЬ НА НЕБІ...
Місяць на небі, зіроньки сяють,
Тихо по морю човен пливе.
В човні дівчина пісню співає,
А козак чує – серденько мре.
В човні дівчина пісню співає,
А козак чує – серденько мре.
Пісня та мила, пісня та люба,
Все про кохання, все про любов.
Як ми любились та й розійшлися,
Тепер навіки зійшлися знов.
Як ми любились та й розійшлися,
Тепер навіки зійшлися знов.
Ой очі, очі, очі дівочі,
Темні, як нічка, ясні, як день!
Ви ж мені, очі, вік вкоротили,
Де ж ви навчились зводить людей?
Ви ж мені, очі, вік вкоротили,
Де ж ви навчились зводить людей?
Тема: оспівування сили кохання.
Головна думка: «Тепер навіки зійшлися знов».
Мета: уславлення взаємного щирого почуття кохання.
Рід літератури: лірика.
Вид лірики: інтимна.
Жанр: родинно-побутова пісня.
Художні засоби
Епітети: «очі дівочі», «пісня та мила», «пісня та люба».
Паралелізм: «Місяць на небі, зіроньки сяють, тихо по морю човен пливе. В човні дівчина пісню співає, а козак чує – серденько мре».
Метафора: «серденько мре».
Повтори (тавтологія): «очі, очі, очі дівочі».
Повтори (рефрен/приспів): «В човні дівчина пісню співає, а козак чує – серденько мре», «Як ми любились та й розійшлися, тепер навіки зійшлися знов», «Ви ж мені, очі, вік вкоротили, де ж ви навчились зводить людей?».
Порівняння: «темні, як нічка, ясні, як день!».
Антитеза: «розійшлися, тепер навіки зійшлися».
Зменшувані суфікси: «зіроньки», «серденько».
Риторичне запитання: «Де ж ви навчились зводить людей?»
Риторичний оклик: «Темні, як нічка, ясні, як день!»
Кількість строф: три.
Вид строфи: чотиривірш (катрен).
Віршовий розмір: чотиристопний ямб.
|
ой |
о |
чі |
о |
чі |
о |
чі |
ді |
во |
чі |
|
тем |
ні |
як |
ніч |
ка |
я |
сні |
як |
день |
|
|
ви |
ж ме |
ні |
о |
чі |
вік |
вко |
ро |
ти |
ли |
|
де |
ж ви |
нав |
чи |
лись |
зво |
дить |
лю |
дей |
|
/U_/U_/U_/U/U_/U
/U_/U_/U_/U/U_/
/U_/U_/U_/U/U_/U
/U_/U_/U_/U/U_/
Точні рими: пливе – мре, любов – знов.
Настрій пісні: романтичний, мрійливий, душевний, щемливий.
Фольклорна пісня, яка дійшла до сьогодення, про силу щирого кохання козака до дівчини.
Козак почув, як співала у човні дівчина, і закохався – про це йдеться у першій строфі.
У другій строфі співається про тимчасову розлуку, напевно, на шляху пари стояли якісь непорозуміння, та щире кохання долає всі перепони на своєму шляху.
Третя строфа наповнена замилуванням красою та силою щирого кохання.