3 КЛАС.
ПРИКМЕТНИК виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? яка? яке? які?
Прикметники в реченні зв'язані з іменниками, бо вказують на ознаки предметів.
Питання треба ставити від іменника до прикметника. Огірок (який?) зелений, хустка (яка?) червона, скло (яке?) прозоре, ножиці (які?) гострі.
Прикметник завжди стоїть у тому числі, що й іменник, з яким він зв'язаний: зелений дуб — зелені дуби, зелена верба — зелені верби, зелене дерево — зелені дерева.
У множині всі прикметники мають закінчення -і.
В однині прикметники змінюються за родами. Прикметники чоловічого роду мають закінчення -ий, -ій (дерев'яний стіл, вечірній час), жіночого роду — -а, -я (дерев'яна шафа, вечірня зоря), середнього роду—е, -є (дерев'яне ліжко, вечірнє небо).
У множині прикметники за родами не змінюються. Для всіх родів вони мають однакове закінчення -і.
4 КЛАС.
Роль прикметників у реченні. У реченні прикметники найчастіше зв'язуються з іменниками і переважно бувають другорядними членами.
Початкова форма прикметника — називний відмінок однини чоловічого роду: (який?) білий, домашній.
5 КЛАС.
Прикметник - це частина мови, що називає ознаку предмета і відповідає на питання який? яка? яке?
Змінюються за числами, відмінками, а в однині і за родами.
Прикметники завжди стоять у тому числі, роді й відмінку, що й іменники, з якими вони пов'язані.
Початкова форма - форма чоловічого роду в називному відмінку однини.
Рід, число та відмінок прикметника залежать від роду, числа, відмінка іменника, з яким прикметник пов'язаний.
У прикметниках чоловічого та середнього роду з основою на м'який приголосний перед закінченням у родовому, давальному та місцевому відмінках пишеться м'який знак.
6 КЛАС.
ПРИКМЕТНИК — це самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета або його належність комусь та відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї?
Має лексичне значення: вказує ознаку.
Граматичне значення, тобто морфологічні ознаки : рід, число, відмінок.
Прикметники змінюються за родами, числами й відмінками.
У прикметниках, ужитих у множині, рід не визначають.
Початковою формою для прикметника є форма називного відмінка однини чоловічого роду: рідний, зимовий, Оксанин.
Виступає членом речення. У реченні прикметник найчастіше є означенням, рідше — присудком. Живу я і дихаю рідною мовою (Є. Лещук). Голос ніжний у вербової сопілки (Н. Гуменюк).
Прикметники надають мовленню точності та виразності. Найчастіше вони вживаються в описах предметів, тварин, зовнішності людей тощо. Особливо виразності й образності надають мовленню прикметники, ужиті в переносному значенні: мудра книжка, ласкаве сонце, сріблястий сніг.
Поняття ознаки, що виражає прикметник, охоплює багато значень: якість (бездоганний, важливий), просторові, часові ознаки (близький, східний, сьогоднішній, літній), колір (блакитний, червоний), належність (материн, братів), зовнішні та внутрішні ознаки людей, тварин (порядний, щирий, лагідний, гладенький).