Прикметники утворюються від іменників, дієслів, числівників, прислівників та інших прикметників суфіксальним, префіксальним, суфіксально-префіксальним способами, складанням основ або слів.
Іменники можуть утворюватися від прикметників і називати ознаки: блакитний — блакить, красивий — краса.
Іменники можуть утворюватися від дієслів і називати дії: зустрічатися — зустріч, плавати — плавання.
Іменники можуть утворюватися від іменників і називати назви: мак — маківник, сніг — сніжинка.
Іменники можуть утворюватися від числівників і називати кількість: десять — десятка, п’ять — п’ятірка.
Іменники можуть утворюватися від прислівників і називати ознаки: темно — темнота, глибоко — глибінь.
Для якісних прикметників суфікси
–яв-, -еньк-, -єньк-, -енн-, -єнн-, -ющ- надають нових відтінків: біленький, злющий;
-ав-, -ас-, -ат-, -юч- надають нових значень: зубастий, жилавий.
Відносні прикметники творяться за допомогою суфіксів: -н-, -ан-, -ян-, -ов-, -ев-, -ськ- (залізний, піщаний, весняний, зимовий, кисневий, київський), відносні прикметники, що вказують на відношення предмета до дії за допомогою суфікса -льн- (освітлювальний).
Присвійні прикметники утворюються від іменників першої та другої відмін.
Від іменників першої відміни присвійні прикметники утворюються за допомогою суфікса -ин: Галина — Галинин, Галя — Галин, Микола — Миколин, сестра — сестрин, сусіда — сусідин, мати — матерйн. Суфікс -ін (на письмі -їн) уживається після основи на [й]: Марія — Маріїн, Надія — Надіїн.
Від іменників другої відміни присвійні прикметники утворюються за допомогою суфікса -ів (-їв): Петро — Петрів, Михайло — Михайлів, Ігор — Ігорів. Суфікс -ів (-їв) чергується з -ов або -ев (-єв): батьків — батькова, братів — братова, Василів — Василева, Андріїв — Андрієва.
Присвійні прикметники можуть утворюватись за допомогою суфіксів -н-, -ач-, -яч- : лев’ячий, конячий; та нульового суфікса : вовчий.
Кінцеві приголосні основи іменників [г], [к], [х] при творенні присвійних прикметників чергуються із [ж], [ч], [ш]: Ольга — Ольжин, дочка — доччин, муха — мушин.
Деякі прикметники можуть переходити в іменники, при цьому вони втрачають власні ознаки й набувають значення назв осіб (подорожній, незнайомий). У реченні виконують роль підмета або додатка. Деякі прикметники постійно виступають у ролі іменників: пальне, набережна, днювальний, до них належать і географічні назви (Рівне, Вишневе).